1 Поняття кешуючих серверів
Проксі-сервер — сервер (комп'ютерна система або програма) в комп'ютерних мережах, що дозволяє клієнтам виконувати непрямі (через посередництво проксі-сервера) запити до мережевих сервісів. Одним із шляхів використання проксі-сервера є забезпечення кешування даних, тобто повторне використання кеш-образів контенту, коли це можливо. Наявність проксі-сервера з кешем у комп'ютерній мережі дозволяє зберегти пропускну спроможність каналу зв'язку, знизити затримки в мережі, а також зняти навантаження із сервера, де розміщуються дані. Пропускна здатність зберігається завдяки тому, що для завантаження вмісту і отримання даних із веб-сервера потрібне тільки одне з'єднання між ним та проксі-сервером. Затримка знижується, тому що клієнт може швидше отримувати дані із найближчого проксі-сервера з кешем не з'єднуючись із Інтернетом. Крім цього, зменшується навантаження на сервер, що містить дані, оскільки безпосередньо до нього звертається менше клієнтів. В такому випадку проксі-сервер розміщуються не в локальні мережі користувачів, а у Інтернеті. Для клієнтів він видається звичайним сервером із даними. Запити до такого проксі перенаправляються на один або більше оригінальних серверів, які його обробляють. Відгук повертається, так ніби він прийшов прямо з веб-сервера. Найбільш важливим аспектом для кешуючих проксі-серверів є необхідність забезпечення того, щоб він кешував тільки те, що насправді можна кешувати. Динамічний, регулярно змінюваний вміст не кращий вибір для кешування, так як це може вплинути на стабільність програми, заснованого на цьому контенті. У випадку коли зберігається HTTP-контент, заголовки HTTP відображають можливість кешування контенту за допомогою покажчиків «cache».
Найчастіше проксі-сервери застосовуються для наступних цілей:
- Забезпечення доступу з комп’ютерів локальної мережі в Інтернет.
- Кешування даних: якщо часто відбуваються звернення до одних і тих же зовнішніх ресурсів, то можна тримати їх копію на проксі-сервер і видавати за запитом, знижуючи тим самим навантаження на канал у зовнішню мережу і прискорюючи отримання клієнтом запитаної інформації.
- Стиснення даних: проксі-сервер завантажує інформацію з Інтернету і передає інформацію кінцевому користувачеві в стислому вигляді. Такі проксі-сервери використовуються в основному з метою економії зовнішнього трафіку.
- Захист локальної мережі від зовнішнього доступу: наприклад, можна налаштувати проксі-сервер так, що локальні комп’ютери будуть звертатися до зовнішніх ресурсів тільки через нього, а зовнішні комп’ютери не зможуть звертатися до локальних взагалі (вони «бачать» тільки проксі-сервер).
- Обмеження доступу з локальної мережі до зовнішньої: наприклад, можна заборонити доступ до певних веб-сайтів, обмежити використання інтернету якимось локальним користувачам, встановлювати квоти на трафік або смугу пропускання, фільтрувати рекламу і віруси.
- Анонімізації доступу до різних ресурсів. Проксі-сервер може приховувати відомості про джерело запиту або користувача. У такому разі цільової сервер бачить лише інформацію про проксі-сервер, наприклад, IP-адресу, але не має можливості визначити дійсне джерело запиту. Існують також спотворюють проксі-сервери, які передають цільовим сервера неправдиву інформацію про справжній користувача.
- Обхід обмежень доступу. Проксі-сервери популярні серед користувачів невільних країн, де доступ до деяких ресурсів обмежений законодавчо і фільтрується.
- Проксі-сервер, до якого може отримати доступ будь-який користувач мережі інтернет, називається відкритим.
