Відмінності між версіями «1 Поняття кешуючих серверів»

Версія за 23:51, 20 вересня 2012

Кешуючі проксі, як зазначено в їхній назві, є проксі-серверами, які налаштовані на повторне використання кеш-образів контенту, коли це можливо. Коли кеш раніше частину контенту недоступна, то проводиться її вибірка та використання в контенті, а також зі спробою її кешування. Найбільш важливим аспектом для кешуючих проксі є необхідність забезпечення того, що кешуючі проксі кешують тільки те, що на справді можна кешувати. Динамічно, регулярно змінювати контент не найкращий вибір для кешування, так як це може вплинути на стабільність програми, заснованого на цьому контенті. У разі HTTP-контенту заголовки HTTP відображають можливість кешування контенту за допомогою покажчиків "cache". У більшості випадків які переказують проксі конфігуруються також для роботи в якості кешуючих проксі. Це явище використовується настільки часто, що компанія IBM включила це в назву компонента свого Edge Server: IBM Caching Proxy. Проксі-сервер (відомий також як шлюз додатків) являє собою додаток, що виступає для трафіку в якості посередника між надійною мережею і ненадійною мережею. Це не знімає необхідності застосування браузера для управління трафіком на IP-рівні, щоб не передбачати наявність браузера прикладного рівня. Кешуючий сервер імен потрібен, коли: локальний сервер DNS може кешувати інформацію та відповідати на запити швидше, ніж це відбувається при прямому опитуванні зовнішнього сервера імен. Наприклад, коли хтось запитує інформацію про www.FreeBSD.org, то зазвичай резолвер звертається до сервера імен вашого провайдера, посилає запит і чекає відповіді. З локальним кешуючий сервером DNS запит у зовнішній світ буде робитися всього один раз. Наступні запити не будуть надсилатися за межі локальної мережі, тому що інформація вже є в кеші. Кешуючий сервер імен - це сервер імен, чия головна задача - дозвіл рекурсивних запитів. Він просто виконує запити від свого імені і зберігає результати для подальшого використання.