Відмінності між версіями «7 Віруси»
Xphlash (Обговорення • внесок) |
|||
| (6 проміжних версій 3 користувачів не показані) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | '''Вірус''' (''eng. - virus'') - це програма, яка реплікує саму себе. Вона поширюється шляхом копіювання самої себе на комп'ютер або впровадження комп'ютерного коду в програму або файли операційної системи. Віруси не завжди пошкоджують файли або комп'ютери, зазвичай вони впливають на продуктивність і стабільність системи. Щоб вірус міг заразити комп'ютер або почати поширюватися, зазвичай необхідно виконати будь-яку дію, наприклад відкрити заражене вкладення електронної пошти або відкрити вікно на зараженому сайті. | |
| − | Віруси, що поширюються по електронній пошті | + | Комп віруси створ-ся з різною метою: деякі просто, щоб доказати своє «Я», деякі з метою відкривання чорного ходу в комп’ютер, деякі з метою розподілених атак, а деякі навіть з метою здобуття розвідувальної інф-ї для спеціальних служб. |
| − | + | Дуже часто для поширення вірусів використовуються переносні носії, заражені сайти та е-пошта. При е-пошті вірус є приєднаним файлом і може маскуватись напр. під фотографію або якусь програму. Після його активації такий поштовий вірус зчитує адресну книгу користувача і розсилається його друзям і знайомим. | |
| − | + | Відомі програмні віруси можна класифікувати за такими ознаками: | |
| − | + | *середовищі існування | |
| − | + | *способу зараження довкілля | |
| − | + | *впливу | |
| − | + | *особливостями алгоритму | |
| − | + | У залежності від середовища перебування віруси можна розділити на: | |
| − | + | *мережеві | |
| − | + | *файлові | |
| − | + | *завантажувальні | |
| − | + | *файлово-завантажувальні. | |
| − | + | За особливостями алгоритму віруси важко класифікувати за великої різноманітності. Найпростіші віруси - паразитичні, вони змінюють вміст файлів і секторів диска і можуть бути досить легко виявлені і знищені. У віруси-станції, звані хробаками, які поширюються по комп'ютерних мережах, обчислюють адреси мережних комп'ютерів і записують за цими адресами свої копії. Віруси-невидимки, звані «стелс-вірусами», які дуже важко виявити і знешкодити, так як вони перехоплюють звертання операційної системи до уражених файлів і секторів дисків і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска. Найбільш важко знайти віруси-мутанти (поліморфні віруси), що містять алгоритми шифрування-розшифрування, завдяки яким копії одного і того ж вірусу не мають ні одного повторюється ланцюжка байтів. Є й так звані «квазівірусние» або «троянські» програми, які хоча і не здатні до само поширення, але дуже небезпечні, тому що, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків. | |
| + | ===Віруси, що поширюються по електронній пошті=== | ||
| + | Пристосувавшись до комп'ютерного оточенню, автори вірусів створили вірус, що поширюється по електронній пошті. Наприклад, велике враження справив в березні 1999 року вірус Melissa. Цей вірус розповсюджувався в документах Microsoft Word, що відправляються по електронній пошті, і діяв так: Хтось створив вірус у вигляді документа Word і відправив його до групи новин Інтернету. Користувач, що завантажив документ і відкрив його, автоматично запускає вірус. Потім вірус розсилає документ (і тим самим себе) в повідомленні електронної пошти перші 50 людям з адресної книги користувача. Повідомлення електронної пошти містить дружнє послання із зазначенням імені, тому отримувач відкриває документ, думаючи, що він безпечний. Вірус на зараженій машині створює 50 нових повідомлень. Заражаючи комп'ютери таким чином, вірус Melissa став самим швидко поширюється вірусом серед відомих у той час. Як уже згадувалося, під час вірусної атаки кілька великих компаній змушені були закрити свої системи електронної пошти. | ||
| + | З'явився 4 травня 2000 вірус ILOVEYOU був ще простіше. У ньому була програма у вигляді вкладення. Спроба відкрити вкладення запускала програму вірусу. Вірус розсилав свої копії особам, зазначеним в адресній книзі зараженого комп'ютера, після чого починав псувати на ньому файли. Це найпростіше, що вірус може зробити. Така програма більше схожа на розповсюджуваного по електронній пошті троянського коня, ніж на вірус. | ||
Поточна версія на 01:37, 20 червня 2014
Вірус (eng. - virus) - це програма, яка реплікує саму себе. Вона поширюється шляхом копіювання самої себе на комп'ютер або впровадження комп'ютерного коду в програму або файли операційної системи. Віруси не завжди пошкоджують файли або комп'ютери, зазвичай вони впливають на продуктивність і стабільність системи. Щоб вірус міг заразити комп'ютер або почати поширюватися, зазвичай необхідно виконати будь-яку дію, наприклад відкрити заражене вкладення електронної пошти або відкрити вікно на зараженому сайті. Комп віруси створ-ся з різною метою: деякі просто, щоб доказати своє «Я», деякі з метою відкривання чорного ходу в комп’ютер, деякі з метою розподілених атак, а деякі навіть з метою здобуття розвідувальної інф-ї для спеціальних служб. Дуже часто для поширення вірусів використовуються переносні носії, заражені сайти та е-пошта. При е-пошті вірус є приєднаним файлом і може маскуватись напр. під фотографію або якусь програму. Після його активації такий поштовий вірус зчитує адресну книгу користувача і розсилається його друзям і знайомим. Відомі програмні віруси можна класифікувати за такими ознаками:
- середовищі існування
- способу зараження довкілля
- впливу
- особливостями алгоритму
У залежності від середовища перебування віруси можна розділити на:
- мережеві
- файлові
- завантажувальні
- файлово-завантажувальні.
За особливостями алгоритму віруси важко класифікувати за великої різноманітності. Найпростіші віруси - паразитичні, вони змінюють вміст файлів і секторів диска і можуть бути досить легко виявлені і знищені. У віруси-станції, звані хробаками, які поширюються по комп'ютерних мережах, обчислюють адреси мережних комп'ютерів і записують за цими адресами свої копії. Віруси-невидимки, звані «стелс-вірусами», які дуже важко виявити і знешкодити, так як вони перехоплюють звертання операційної системи до уражених файлів і секторів дисків і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска. Найбільш важко знайти віруси-мутанти (поліморфні віруси), що містять алгоритми шифрування-розшифрування, завдяки яким копії одного і того ж вірусу не мають ні одного повторюється ланцюжка байтів. Є й так звані «квазівірусние» або «троянські» програми, які хоча і не здатні до само поширення, але дуже небезпечні, тому що, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.
[ред.] Віруси, що поширюються по електронній пошті
Пристосувавшись до комп'ютерного оточенню, автори вірусів створили вірус, що поширюється по електронній пошті. Наприклад, велике враження справив в березні 1999 року вірус Melissa. Цей вірус розповсюджувався в документах Microsoft Word, що відправляються по електронній пошті, і діяв так: Хтось створив вірус у вигляді документа Word і відправив його до групи новин Інтернету. Користувач, що завантажив документ і відкрив його, автоматично запускає вірус. Потім вірус розсилає документ (і тим самим себе) в повідомленні електронної пошти перші 50 людям з адресної книги користувача. Повідомлення електронної пошти містить дружнє послання із зазначенням імені, тому отримувач відкриває документ, думаючи, що він безпечний. Вірус на зараженій машині створює 50 нових повідомлень. Заражаючи комп'ютери таким чином, вірус Melissa став самим швидко поширюється вірусом серед відомих у той час. Як уже згадувалося, під час вірусної атаки кілька великих компаній змушені були закрити свої системи електронної пошти. З'явився 4 травня 2000 вірус ILOVEYOU був ще простіше. У ньому була програма у вигляді вкладення. Спроба відкрити вкладення запускала програму вірусу. Вірус розсилав свої копії особам, зазначеним в адресній книзі зараженого комп'ютера, після чого починав псувати на ньому файли. Це найпростіше, що вірус може зробити. Така програма більше схожа на розповсюджуваного по електронній пошті троянського коня, ніж на вірус.
