Відмінності між версіями «4 Розширювана мова посилань XLL»
Матеріал з Wiki TNEU
| (Одна проміжна версія одного користувача не показана) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Майже одночасно | + | Майже одночасно із самим XML Консорціумом W3 був стандартизований XLL (extensible Linking Language, «Розширювана мова посилань») - механізм створення гіпертекстових посилань в XML-документах. Цей аспект мови значно вдосконалений в порівнянні з HTML. Ось основні риси гіпертекстової моделі XML: |
| − | + | * XML - посилання реалізовані не на рівні тегів (як у випадку тега А мови HTML), а за допомогою зарезервованих імен атрибутів. Це дозволяє з легкістю перетворити в гіпертекстове посилання будь-який елемент документа, просто розширивши його список атрибутів. | |
| − | + | * Для XML - посилання можна вказати, чи буде вона звичайним посиланням, що активізується користувачем (клацанням мишею, наприклад), або ж браузер, зустрівши в документі це посилання, повинен активізувати її сам, не чекаючи команди користувача. | |
| − | + | * Для посилання можна вказувати результат її активації, а саме: або вивести документ, на який вона посилається, замість поточного (наприклад, в тому ж вікні браузера), або створити для нього новий контекст виводу (наприклад, нове вікно), або ж вміст нового документа потрібно вставити всередину поточного документа. | |
| − | + | * Важливі вдосконалення внесені в синтаксис URL-адрес, що використовуються в посиланнях. Вище я вже згадував, що адреси можуть містити параметри виклику програми або ідентифікатор фрагмента документа, відокремлювані від основної частини адреси відповідно символами ? і #. XML розширює синтаксис цих конструкцій, завдяки чому, не втрачаючи зворотної сумісності з існуючими адресами, вони дозволяють адресувати практично будь-який фрагмент будь-якого XML- або HTML- файлу. При цьому не вимагається, щоб автор файлу, на який посилаються, якось по-особливому розмітив цей фрагмент (в HTML, як ви знаєте, його потрібно позначити тегом А з атрибутом name). Більш того, вирізування цього фрагмента з документа можна перекласти на сервер, на якому документ зберігається, тим самим уникнувши пересилання по мережі документа цілком (правда, для цього потрібно, щоб сервер вмів обробляти такі «розширені» запити). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
Поточна версія на 19:35, 24 грудня 2012
Майже одночасно із самим XML Консорціумом W3 був стандартизований XLL (extensible Linking Language, «Розширювана мова посилань») - механізм створення гіпертекстових посилань в XML-документах. Цей аспект мови значно вдосконалений в порівнянні з HTML. Ось основні риси гіпертекстової моделі XML:
- XML - посилання реалізовані не на рівні тегів (як у випадку тега А мови HTML), а за допомогою зарезервованих імен атрибутів. Це дозволяє з легкістю перетворити в гіпертекстове посилання будь-який елемент документа, просто розширивши його список атрибутів.
- Для XML - посилання можна вказати, чи буде вона звичайним посиланням, що активізується користувачем (клацанням мишею, наприклад), або ж браузер, зустрівши в документі це посилання, повинен активізувати її сам, не чекаючи команди користувача.
- Для посилання можна вказувати результат її активації, а саме: або вивести документ, на який вона посилається, замість поточного (наприклад, в тому ж вікні браузера), або створити для нього новий контекст виводу (наприклад, нове вікно), або ж вміст нового документа потрібно вставити всередину поточного документа.
- Важливі вдосконалення внесені в синтаксис URL-адрес, що використовуються в посиланнях. Вище я вже згадував, що адреси можуть містити параметри виклику програми або ідентифікатор фрагмента документа, відокремлювані від основної частини адреси відповідно символами ? і #. XML розширює синтаксис цих конструкцій, завдяки чому, не втрачаючи зворотної сумісності з існуючими адресами, вони дозволяють адресувати практично будь-який фрагмент будь-якого XML- або HTML- файлу. При цьому не вимагається, щоб автор файлу, на який посилаються, якось по-особливому розмітив цей фрагмент (в HTML, як ви знаєте, його потрібно позначити тегом А з атрибутом name). Більш того, вирізування цього фрагмента з документа можна перекласти на сервер, на якому документ зберігається, тим самим уникнувши пересилання по мережі документа цілком (правда, для цього потрібно, щоб сервер вмів обробляти такі «розширені» запити).
