Відмінності між версіями «Метод ранжування загроз»

Версія за 12:20, 29 листопада 2011

Всі джерела загроз мають різну ступінь небезпеки, яку можна кількісно оцінити, провівши їх ранжирування. При цьому оцінка ступеня небезпеки проводиться за непрямими показниками. В якості критеріїв порівняння можна вибрати: 1) можливість виникнення джерела – визначає ступінь доступності об’єкту, що захищається (для антропогенних джерел), віддаленість від об’єкта, що захищається (для техногенних джерел) або особливості обстановки (для випадкових джерел);

2) готовність джерела – визначає ступінь кваліфікації і привабливість вчинення діянь з боку джерела загрози (для антропогенних джерел), або наявність необхідних умов (для техногенних та стихійних джерел);

3) фатальність – визначає ступінь непереборності наслідків реалізації загрози. Кожен показник оцінюється експертно-аналітичним методом за п’ятибальною системою, причому 1 відповідає самому мінімальному ступені впливу оцінюваного показника на небезпеку використання джерела, а 5 – максимальної.

Ступінь доступності до об’єкту що захищається може бути класифікований за такою шкалою: 1) високий ступінь доступності – антропогенне джерело загроз має повний доступ до технічних та програмних засобів обробки інформації, що захищається; 2) перша середня ступінь доступності – антропогенне джерело загроз має можливість опосередкованого, не визначеного функціональними обов’язками, доступу до технічних і програмних засобів обробки інформації, що захищається; 3) другий середній ступінь доступності – антропогенне джерело загроз має обмежену можливість доступу до програмних засобів в силу введених обмежених у використанні технічних засобів, функціональних обов’язків або за родом своєї діяльності; 4) низький ступінь доступності – антропогенне джерело загроз має дуже обмежену можливість доступу до технічних засобів і програм, що обробляють інформацію, що захищається; 5) відсутність доступності – антропогенне джерело загроз не має доступу для технічних засобів і програм, що обробляють інформацію що захищається. Ступінь віддаленості від об’єкту що захищається можна характеризувати наступними параметрами: 1) співпадаючі об’єкти – об’єкти захисту самі містять джерела техногенних загроз і їх територіальний поділ неможливий; 2) близько розташовані об’єкти – об’єкти захисту розташовані в безпосередній близькості від джерел техногенних загроз і будь-який прояв загроз може зробити істотний вплив на об’єкт, що захищається; 3) середньо віддалені об’єкти – об’єкти захисту розташовуються на відстані від джерел техногенних загроз, на якому прояв впливу цих загроз може надати не суттєвий вплив на об’єкт захисту; 4) віддалено розташовані об’єкти – об’єкт захисту розташовується на відстані від джерела техногенних загроз, що виключає можливість його прямого впливу; 5) сильно віддалені об’єкти – об’єкт захисту розташовується на значній відстані від джерел техногенних загроз, повністю виключає будь-які дії на об’єкт, що захищається, у тому числі і за вторинними проявами. Особливості обстановки характеризуються розташуванням об’єктів захисті в різних природних, кліматичних, сейсмологічних, гідрологічних та інших умовах. Особливості обстановки можна оцінити за наступною шкалою: 1) дуже небезпечні умови – об’єкт захисту розташований в зоні дії природних катаклізмів; 2) небезпечні умови – об’єкт захисту розташований в зоні, в якій багаторічні спостереження показують можливість прояву природних катаклізмів; 3) помірно небезпечні умови – об’єкт захисту розташований в зоні, в якій по проведеним спостереженням протягом довгого періоду відсутні прояви природних катаклізмів, але є передумови виникнення стихійних джерел загроз на самому об’єкті; 4) слабо небезпечні умови – об’єкт захисту знаходиться поза межами зони дії природних катаклізмів, проте на об’єкті є передумови виникнення стихійних джерел загроз; 5) безпечні умови – об’єкт захисту знаходиться поза межами зони дії природних катаклізмів і на об’єкті відсутні передумови виникнення стихійних джерел загроз. Кваліфікація антропогенних джерел відіграє важливу роль у визначенні їх можливостей по здійсненню протиправних діянь. Прийнята наступна класифікація рівня кваліфікації по можливості взаємодії із захисною мережею: 1) нульовий рівень – визначається відсутністю можливості будь-якого використання програм; 2) перший рівень – обмежується можливістю запуску завдань/програм з фіксованого набору, призначеного для обробки інформації, що захищається; 3) другий рівень – враховує можливість створення і запуску користувачем власних програм з новими функціями з обробки інформації; 4) третій рівень – визначається можливістю управління функціонування мережею, тобто впливом на базове програмне забезпечення, її склад і конфігурацію; 5) четвертий рівень – визначається всім обсягом можливостей суб’єктів, які здійснюють проектування і ремонт технічних засобів, аж до включення до складу мережі власних технічних засобів з новими функціями з обробки інформації. Привабливість вчинення діяння з боку джерела загроз встановлюється наступним чином: 1) особливо привабливий рівень – захищаються інформаційні ресурси, що містять інформацію яка може завдати непоправної шкоди і привести до краху організації, що здійснює захист; 2) привабливий рівень – захищаються інформаційні ресурси, що містять інформацію яка може бути використана для отримання вигоди на користь джерела загрози або третіх осіб; 3) помірно привабливий рівень – захищаються інформаційні ресурси, які містять інформацію, розголошення якої може завдати шкоди окремим особам; 4) слабо привабливий рівень – захищаються інформаційні ресурси що містять інформацію, яка при її накопичені та узагальнені протягом певного періоду може завдати шкоди організації, що здійснює захист; 5) не привабливий рівень – інформація не становить інтерес для джерела загрози. Необхідні умови готовності джерела визначаються виходячи з можливості реалізації тієї чи іншої загрози в конкретних умовах розташування об’єкта. При цьому передбачається: 1) загроза реалізувати – тобто умови сприятливі або можуть бути сприятливі для реалізації загрози; 2) загроза помірно реалізується – тобто умови сприятливі для реалізації погрози, проте довгострокові спостереження не припускають можливості її активізації в період існування і активної діяльності об’єкта захисту; 3) загроза слабо реалізовується - тобто існують об’єктивні причини на самому об’єкті або в його оточенні, що перешкоджають реалізації загрози; 4) загроза не реалізовується – тобто відсутні передумови для реалізації передбачуваної події. Ступінь непереборності наслідків прояви загрози визначається за наступною шкалою: 1) непереборні наслідки – результати прояву загрози можуть призвести до повного руйнування об’єкта захисту, як наслідок до непоправних втрат і виключенню можливості доступу до інформаційних ресурсів; 2) практично непереборні наслідки – результати прояву загрози можуть призвести до руйнування об’єкта і до значних витрат на відновлення наслідків, порівняних з витратами на створення нового об’єкта і істотного обмеження часу доступу до ресурсів, що захищаються; 3) частково усунути наслідки – результати прояву загрози можуть призвести до часткового руйнування об’єкта захисту і, як наслідок, до значних витрат на відновлення, обмеження часу доступу до ресурсів, що захищаються; 4) переборні наслідки – результати прояву загрози можуть призвести до часткового руйнування об’єкта захисту, які не потребують великих витрат на його відновлення і, практично, не впливають на обмеження часу доступу до інформаційних ресурсів; 5) відсутність наслідків – результати прояву загрози не можуть вплинути на діяльність об’єкта захисту. Результати проведеного ранжирування щодо конкретного об’єкта захисту можна звести в таблицю, що дозволяє визначити найбільш небезпечні для даного об’єкта джерела загроз інформаційної безпеки.