Відмінності між версіями «Георг Гегель “Кто мыслит абстрактно?»

Матеріал з Wiki TNEU
Перейти до: навігація, пошук
м (Захист на Георг Гегель “Кто мыслит абстрактно? встановлено (‎[edit=sysop] (безстроково) ‎[move=sysop] (безстроково)) [каскадний])
 

Поточна версія на 14:03, 23 вересня 2012

Німецька класична філософія стала вершиною розвитку і, разом з тим, завершенням європейської класики XVII-XIX. Одним з представників німецької класичної філософії є Георг Гегель. Він створив всеохоплюючу систему об’єктивного ідеалізму. Основними творами Гегеля стали “ Феноменологія духу”, “ Наука логіки ” , “Енциклопедія філософських наук “ , “ Філософія права “ та інші.

“ Кто мыслит абстрастно? ” – один уривок з праць Георга Гегеля,який я буду сьогодні описувати . Цей уривок починається із застерігання до читача. Тобто, той хто не цікавиться “метафізикою” може навіть і не починати читати. Тому, що “ метафізика “ - філософія буття, наука про граничні і надчуттєві принципи і засади буття. Людина, яка буде застерігати від читання є досить необізнаною в цій науці і сприймає все абстрактно ( на перше відчуття). Але ті люди, які хочуть дізнатися більше в своєму житті і досягнути чогось вищого, інтересуються самі і заохочують інших до читання праць різних філософів.

В культурному місці не думають абстрактно тому, що вважають це дуже простим заняттям . Я вважаю, що люди, які збираються в таких місцях є досить освітченими і вони не витрачають часу на пусті балачки. На балачки, які зовсім не мають сенсу – на пустоту. Ці люди мають великий життєвий досвід і вони не бояться нічого нового , а навпаки – прагнуть до нього. Вони хочуть відчувати ризик і повноту життя. А люди , які не вміють думати абстрактно – бояться чогось нового, бояться змін. Тому вони і ходять по життєвому кругові і вважають, що життя – це одноманітна річ.

Люди,які навчились думати абстрактно, ще з малих початків починають відчувати сатиру чи гумор. Вбачаючи сатиру в чомусь люди вони прагнуть позмагатися за премію, яку дають за цю сатиру, з кимось, ніж знати самому і вважати себе найрозумнішим.

На пояснення свої думки Гегель наводить декілька прикладів, на яких можна впевнитись , що справи проходять дійсно так. Першим прикладом є страта вбивці . Для всього народу він є вбивцею. І справді, якщо подивитись на це з логічно сторони то воно так і є . Він вбив людину, а отже він вбивця. Він вбив з певною метою. Він прагнув добитися до чогось і не планував відповідати за свої наслідки. Але життя – непередбачувана річ, обернулася проти його волі. Дивлячись на нього, деякі жінки, що не дивно для них, можуть помітити, що він є досить сильним, красивим, інтересним чоловіком. Можна сказати ідеалом чоловіка – і вони забуваються про те, що він все ж таки вбивця. Це обурює натовп оточуючих людей. Гегель описав це так: “ Такое замечание возмутит толпу: как так? Убийца – красив? Можна ли думать столь дурно, можна ли называть убийцу – красивым? Сами, небось, не лучше!”

Але можна найти в цьому натовпі людину, яка може і хоче виправдати цього вбивцю. В кращих випадках це людина, яка розуміється на людській психології. Вона почне досліджувати його раннє дитинство. Ставлення батьків до нього, їхній вплив на нього, їхні міжособисті стосунки. Все це відбивається на дорослій людині, тобто з раннього дитинства формується психіка кожної особи. Події, які відбувалися на початку життя закладаються в підсвідомість і випливають на поверхню лише тоді, коли вони знову повторюються . Дитина, яка вже виросла, хоче наслідувати своїх батьків і вчиняє так само як і вони, не думаючи про те, чи це правильно , чи ні. Вона це робить для того, щоб зберегти себе. В даному суспільстві кожен шукає вихід з якоїсь ситуації так як дозволяє їм їхній статус чи певне забезпечення. Якщо нічого не має, то люди опускають руки і звертаються до крайніх мір. Гегель в своїй праці описує таких людей. Він також описує людей, які хочуть виправдати вбивцю спираючись на певні психологічні аспекти. Але в тому столітті не було виправдання за психологічні розлади і тому страти все таки відбувалися. В сучасному світі немає страт, але є ув’язнення . Є також певні обмеження, в які входять люди з різними психічними хворобами. Гегель навіть описує людину, яка говорила, що самогубство є річ нормальна, і воно йде в порядку речей. Це абсурдно!!! Про таке страшно подумати, що самогубство є нормальним явищем.

Описуючи це перший приклад ми вивели те , що Гегель називає “ думати абстрактно ” .

“ Это и называется “мыслить абстрактно” – видеть в убийце только одно абстрактное – что он убийца и называнием такого качества уничтожать в нем все остальное, что составляет человеческое существо ”.

Гегель має на увазі тих людей, які не вміють ризикувати і ходять по постійному життєвому колі. Він мав також тих жінок, які вбачали у вбивці лише жертву насолоди. Тобто вони не вміють і не хочуть навчитися бачити в людині більше ніж сама людина. Вони не прагнуть усвідомити психологію когось, та навіть і своєї найближчої подруги чи друга. Їм подобається насолоджуватися життям таким, яким воно є і нічого в ньому не змінювати . Але можна найти і в нашому суспільстві декілька осіб , яких по-справжньому буде інтересувати суть всього. Вони будуть заходити здалека до істини і вони будуть шукати вирішення проблеми в світогляді кожної особи, зважаючи на різні навколишні фактори.

Друге діло – це світський натовп Лейпцига. Цей натовп навпаки всипав квітами вбивцю і вплів вінки в колесо. Тобто вони навпаки почали прославляти вбивцю, що на мою думку це є безглуздо. Вбивця заслуговує на страту або на ув’язнення. І все залежить від причини виникнення і причини скоєння. Але все таки це є абстракція, яка зображена в протиріччя першій.

Християни мають класти хрест за допомогою троянд, або , якщо правильно сказати, троянди хрестом. Тобто з’єднувати троянди і хрест. На мою думку, це не є поєднанням. Хрест символізує страждання, яке терпів Христос заради спасіння життя інших людей. Троянди – квіти, які символізують красу, розкіш, неповторність життя. І тому, я вважаю , що краще не поєднувати непоєднуване.

У своїй праці Гегель описує випадок, який трапився в момент страти наказаного. Він описує дивне абстрактне,яке трапляється поодинці. Тоді , коли відрубана голова лежала на землі і з неї билася струя крові стара жінка помітила , що на ту голову падає невеликий пучок світла, який випромінюється з небес і вона сказала:

“ Как это чудесно, - сказала она - , солнце милосердия господня осеняет голову Биндера ”

В цьому моменті Гегель хоче нам показати, що навіть якщо люди і думають абстракто, но все одно їхні думки відрізняються одне від одного. В кожного з них є своє бачення світу, що спричинює протиріччя між їхніми баченнями. Так, деякі з натовпу вважають, що вбивця не стоїть того, щоб на нього світило сонце. Це тому, що він не заслуговує на милосердя і прощення. А інші люди бачать це зовсім по-іншому. Якщо пучок світла опустився на обрублену голову, то значить та людина здобула прощення. І значить вона все таки достойна цього. Тобто, це не значить, що якщо вона вбивця то не має душі і є суто жорстокою людиною. А навпаки, вона має душу, певну індивідуальність, думку. І в першу чергу вона є людиною. Багато хто про це забуває осуджуючи її. Це є неправильно. Кожен має право на власну думку і на свободу дій, в даному випадку правомірну свободу дій. Обмежуючи це, люди принижують гідність людини створюючи в суспільстві безлад і причини всяких вбивств, не задумуючись над цим. Тому звідси можна зробити висновок, що потрібно завжди мати свою думку і не зважати на думку інших.

Другий приклад німецький філософ наводить з буденного життя. Це може статися з любою людиною, яка не задумується над своїми вчинками.

“Эй, старуха, ты торгуешь тухлыми яйцами! – говорит покупательница торговке . – Что? – кричит та. – Мои яйца тухлые?! Сама ты тухлая! Ты мне смеешь говорить про мой товар! Ты! Да не твоего ли отца вши в канаве заели, не твоя ли мать французами крутила, не твоя ли бабка сдохла в богадельне! Ищь, целую простыню на платок извела! Знаем, небось, откуда все эти тряпки да шляпки! Ели бы не офицеры, не щеголять тебе в нарядах! Порядочние-то за своим домом следят, а таким – самое место в каталажке! Дырки бы на чулках заштопала!”

Так стара жінка могла б продовжувати до безкінечності. З даного випадку видно, що жінка думає абстрактно. Вона прагне вирішити проблему просто наговоривши покупцеві неприємні слова ,в яких незрозуміло чому винні офіцери. Стара хоче образити цю жінку тому, що та жінка образила її. Це просте вирішення проблеми. Для цього вирішення не потрібно думати – воно приходить саме. Але якби продавець подумав би над словами покупця, то в першу чергу шукав би проблему спочатку в самому собі , а потім (якщо б не виявив своєї провини) починав би її розв’язувати. Це вже йде складніше вирішення, але більш точне і не абстрактне. Стара жінка ображаючи пані думала лише в колір із зображуваними яйцями, а саме про все погане. І тому це так вульгарно зображено.

Німецький філософ Георг Гегель найяскравіше показує абстрактне і просте мислення на прикладі слуги. Проста людина вважає слугу як людину, яка повинна виконувати лише накази хазяїна. І простий слуга вважає, що кращий хазяїн той, який має більший достаток. Це показує абстрактне мислення хазяїна і слуги. В другому випадку, якщо дивитися на слугу і хазяїна як на рівню. І це є правильно. Якщо хазяїн ставиться до своєї слуги як до свого друга значить він поважає його і цінує його “я”. Гегель наводить приклад на Аристотелеві і французькому хазяїнові. Аристотель ставився до слуги як до друга. І цей друг був повинен знати все, про що розпитувався філософ. У хазяїна-француза слуга міг висловлювати свої свої думки, а якщо хазяїнові що небудь було потрібно, то він впершу чергу просив це виконати для того аби слуга йому це зробив. Це все свідчить не про абстрактний хід думок.

Отже, звідси можна зробити висновок про те, що в кожної людини повинна бути своя думка. Ця думка повинна бути відстояна. Кожна людина зобов’язана розширювати свій кругозір. Це потрібно для того, що вона не думала абстрактно і для ефективнішого вирішення проблем. Для збагачення свого кругозору люди повинні прагнути до знань, до підкорення нових вершин, які були неосяжні до початку їх вивчення. Потрібно ставитися до людей так, як ти хочеш щоб вони ставилися до тебе. Не потрібно боятися робити перші кроки. Не потрібно взагалі боятися. Страх перешкоджає одержанню певного результату, до якого хтось йшов все життя. Отже, потрібно бути впевненим в собі, але і не зазнаватися.

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти