Відмінності між версіями «Болонський процес в Україні»

Версія за 15:22, 24 січня 2011

Запровадження Болонського процесу в Україні

Починаючи з Бергена (травень, 2005), в системі вищої освіти України впроваджені важливі кроки з реалізації положень Болонського процесу, а також підготовлено план дій щодо їх впровадження до 2010 року.

У 2006 році створено Національну групу промоутерів Болонського процесу в Україні (National Team of Bologna Promoters), до якої залучені фахівці провідних університетів України. Вони беруть участь у навчальних тренінгах з актуальних проблем вищої освіти на Європейському освітньому просторі і відповідно проводять в Україні навчальні тренінги за такими основними напрямами:

-забезпечення якості вищої освіти;

-система освіти, що складається з трьох циклів;

-система кваліфікацій європейського освітнього простору

У 2006/2007 навчальному році у всіх ВНЗ України III-IV рівнів акредитації запроваджено кредитно-трансферну систему ECTS. Підготовлено відповідний пакет інноваційних нормативних документів ECTS, розроблено рекомендації та здійснюються організаційні заходи щодо впровадження додатка до диплома європейського зразка (Diploma Supplement). Виконання цього пункту є обов'язковою умовою для всіх країн-учасниць Болонського процессу.

Причини переходу на Болонську систему

Наша країна намагається вже 15 років крокувати в Європу. Терновий і суперечливий шлях! Не всі усвідомлюють, що є “Європа” і яким є “європейське”. Багато хто сприймає все “made in EU” “європейським” і кращим, незважаючи на очевидні вади європейських систем. Те ж саме відбувається і в освіті.

Система освіти України зараз намагається перейти до Болонської системи, принципово нового підходу до навчання. Вона викликала загальнодержавну запальну дискусію. Це – прекрасна ідея, яка спрямовує людство до об’єднання і дає можливість створити світ без обмежень – ідеал людини, що мислить космічно і глобально, якій суперечать містечковість і національні обмеження.

Тобто освіта має розвивати у людині мислячу, творчу, самобутню особистість, прищеплювати їй гуманістичні цінності. Різні ланки освіти (дитсадок, школа, ліцей, ВНЗ) мають органічно переростати одна в одну, а робота людини у одній з ланок - впливати на її подальший поступ. Результати роботи учня у школі мають безпосередньо впливати на його подальше навчання, зараховуватися йому, як його навчальний рейтинг, що полегшувати йому вступ і навчання у вищих навчальних закладах.

Основні цілі Болонського процесу

- побудова європейської зони вищої освіти як ключового напряму розвитку мобільності громадян з можливістю працевлаштування; - формування і зміцнення інтелектуального, культурного, соціального і науково-технічного потенціалу Європи; підвищення престижності у світі європейської вищої школи; - забезпечення конкурентоспроможності європейських вузів з іншими системами освіти в боротьбі за студентів, гроші, вплив; досягнення більшої сумісності та порівнянності національних систем вищої освіти; - підвищення якості освіти; - підвищення центральної ролі університетів в розвитку європейських культурних цінностей, в якій університети розглядаються як носії європейської свідомості.

Справжнє обличчя Болонського процесу

А зараз розглянемо Болонський процес такому ракурсі, який він є насправді…

Абітурієнт, приходячи до університету, потрапляє в зовсім нові умови життя. Він адаптується до них для того, щоб не лише вижити у новому середовищі, а й повноцінно функціонувати. Він потрапляє у повністю відмінні обставини. Нові люди, нове місто, новий навчальний заклад (та й ще і який – університет!), не буде помилкою сказати, що він потрапляє у зовсім новий світ. Студент переживає справжнє народження цього світу і його розвиток. Світ студента – світ науки, всіх і всього, що і хто з нею пов’язані – викладачів, студентів, обслуговуючий персонал гуртожитку і т.д. Але що є найважливішим в житті студента? Заради чого він живе? Заради навчання, набуття знання про природу і людей, набуття вміння використовувати ці знання, уміння і навички. Але хіба лише для цього? Чи цим обмежене його життя? Ні! Він живе і діє для самовираження і самовдосконалення, для розкриття всіх своїх здібностей. І навчання в університеті, і взагалі вся освіта має бути прилаштована саме для того, щоб він міг це зробити.

Вся шкільна робота, якщо і зараховувалася, то суттєво не впливала на результати вступних екзаменів. Абітурієнти часто, за кілька місяців абияк вивчивши матеріал, могли отримати на співбесіді чи на іспитах благословення на навчання, хоч часто навіть і не замислювались, куди вступати, головне – кудись. Потім все прояснюється – “нема нічого таємного, що не постало б явним” – хто вартий, а хто ні, хто просто проводить час у вузі, а для кого це сенс подальшого буття – але ж вони тоді займали дорогоцінні місця конкурсу. А скільки ж людей, дійсно гідних і відповідних щаблеві знань і самого вузу, не вступило через такий баласт?

Продумавши все попередньосказане, у вас виникає питання: «А який зв'язок із усім вищесказаним має «нововведена система»? Так ось: Болонська система передбачає введення поняття “рейтинг” – кількість зароблених балів протягом навчання, які зараховуються як показник роботи учня чи студента. Він зараховується на вступних екзаменах, позбавляючи людину і додаткового стресу, і особистого фактору в оцінюванні знань, впливу власних розладів і настрою викладача на його долю.

У самому процесі навчання нова система передбачає акцент на самостійну, творчу роботу студентів з метою розвитку їхнього пізнавально-осмислюючого апарату і вміння його застосовувати. Дійсно, людина сама вивчаючи предмет, не через суб’єктивну призму викладача, не у обмеженому обсязі лекції, а самостійно, вона набагато краще засвоїть його, сформує своє ставлення до викладених питань і власну позицію. Але у чому основна проблема втілення Болонської системи? У співжитті старих і нових елементів. Як ви вважаєте, чи потребує самостійне вивчення матеріалу більшого часу, інших обставин, іншої атмосфери? Чи ні? Адже все можна залишити по-старому? Але ж нове потребує нового… Тоді радикальні зміни методів і акцентів освіти потребують не менш радикальних змін самої її організації та підходу до неї. Тобто потрібна всеохоплююча революційна реформа, спрямована не на Європу, а на покращення перш за все самої освіти. Бо якраз остання мета є пріоритетною.

Також, якщо придивитись, ми побачимо, що більшість проблем лежать не лише у вузі, а раніше. Адже переходячи із школи до університету, студент стикається із зовсім іншою пізнавальною атмосферою і вимогами до нього. Тож реформувати слід відразу всю освітню систему, адже відомо, що школа майже не виховує ні самостійне цілепокладання, ні пізнавальні методологію і мотивації, ні усвідомлення цінності науки і мудрості як таких. Тож ідеї Болонської системи мають бути покладені вже у молодших класах школи. Саме там слід починати навчати дітей до самостійної пізнавально-осмислюючої діяльності, зацікавити їх навчанням, покласти їм актуальні для них мотиви. А основною метою і водночас методом є… любов до мудрості.

Іншою і не менш суттєвою проблемою є суперечливість оцінювання у кредитно-модульній системі. Різні викладачі притримуються різних шкал оцінювання – якщо один викладач ставить 30 балів за реферат, інший – 5, один виставляє “автомат” за відмінну роботу протягом курсу предмету, а інший обов’язково вимагає підтвердження на екзамені. Очевидно, що кожен предмет має свою специфіку, яка потребує закріплення в системі оцінювання, але ж мають існувати певні загальні критерії. Адже і Болонська система передбачає зарахування балів кредиту “автоматом” на екзаменах. Також подібна різноманітність дезорганізує студентів. Адже там, де менше балів, потрібно докладати більше зусиль для їх накопичення, але не завжди такі предмети є профільними. Так звана “боротьба за бали” ускладнюється ще нестачею часу. Кожен студент знає, що таке час на семінарах. Коли нічого не знаєш, то час повзе, як удав, а як готовий, аж рвешся у бій, то завершується, що не встигнеш змигнути оком. Нестача часу та нерівномірні можливості студентів не дає останнім виявити свої знання.

Втілення Болонської системи має ще багато проблем і зауважень. Проблема її адаптації до національних ментальних особливостей, практичного втілення потребують детального наукового розгляду. Україна перебуває на зламі епох, і не всі ще визначилися, яким шляхом йтиме Україна. Ця тема потребує детального обговорення, до якого мають долучитися всі, кого вона хоча б трохи стосується. Ніхто не може лишатися байдужим. Лише через співпрацю, через новаторські ідеї молодого покоління, поєднані з надзвичайно великим досвідом і вміннями старшого покоління можна добитися дієвих змін