Іван Мазепа
5C1eo3 <a href="http://okegtscsnmjv.com/">okegtscsnmjv</a>, [url=http://kowjaejdeojd.com/]kowjaejdeojd[/url], [link=http://pldvjcoqldfi.com/]pldvjcoqldfi[/link], http://bjldzrlclisc.com/
http://www.onlineusadrugshere.com#64593 buy drugs online without prescription - buy medication online without prescription
http://www.valtrexonlinedrug.com#85176 valtrex - valtrex online
http://www.valtrexonlinedrug.com#91084 buy valtrex online - buy valtrex online
http://www.buytadalafilnow.com generic cialis and viagra - cialis no prescription australia
http://www.cheapxanaxonlinenow.com#68271 xanax online - buy xanax
http://www.cheapklonopinonlinenow.com#35939 klonopin online - buy klonopin online
http://www.buyclomidmedonline.com#34234 clomid online - buy clomid online
http://www.valtrexmedonline.com#37682 valtrex online - buy valtrex
http://www.buycialisonlinemed.com#63712 cialis online - cialis online
http://www.best-zovirax-store.com#86893 zovirax online - zovirax online
http://www.best-zithromax-store.com#19053 zithromax online - zithromax online
Північна війна Московії та її вплив на стан України
Проте на початку XVIII ст. у стосунках із царем з'являється напруженість. 1700 року вибухнула Північна війна. У виснажливій боротьбі за володіння узбережжям Балтійського моря головними супротивниками виступали московитський цар Петро І і 18-річний король Швеції Карл XII — обдарований полководець, але кепський політик. Зазнавши ряду катастрофічних поразок на початку війни, Петро І, цей палкий прихильник західних звичаїв, вирішує модернізувати армію, управління й суспільство взагалі. Значно зміцнювалася централізована влада, пильніше контролювалися всі ділянки життя, відмінялися також «застарілі звичаї». В межах цієї політики під загрозу потрапляла гарантована у 1654 р. традиційна автономія Гетьманщини.
Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Замість того щоб захищати свою землю від безпосередніх ворогів — поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. У цих походах стало до болю очевидним те, що козаки не могли рівнятися з регулярними європейськими арміями. Регулярно їх полки поверталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60 і навіть 70 % складу. Коли, намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро І поставив на чолі козацьких полків московитських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офіцери ставилися з презирством до козацького війська, яке вважали гіршим і часто використовували просто як гарматне м'ясо. Коли поповзли чутки про наміри Петра І реорганізувати козаків, старшина, положення якої було пов'язане з військовими посадами, занепокоїлася.
Війна викликала ремствування також серед українських селян і міщан. Вони скаржилися, що в їхніх містах і селах розмістилися московитські війська, які завдавали утисків місцевому населенню. «Звідусіль,— писав цареві Мазепа,— я отримую скарги на свавілля московитських військ». Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи московитським вельможею. Союз України зі Швецією
Загальне невдоволення нарешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш».
Після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700—1721 рр.) для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 7 листопада (28 жовтня) 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини.
Мазепа звертається до війська з яскравою промовою: Братія, прийшла наша пора; скоритаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого незалежною.
За словами Пилипа Орлика (в меморіялі «Déduction des droits de l'Ukraine» — «Вивід прав України», складеному 1712 p.), зміст угоди 1708 р. був такий: Україна і землі, до неї прилучені, мають бути вільними й незалежними; король шведський зобов'язується оберігати їх від усіх ворогів; зокрема, король має вислати туди негайно помічні війська, коли того буде вимагати потреба та коли цього будуть домагатися гетьман та його Стани (Etats). Усе завойоване на території Росії, але колись належне «руському» (українському) народові, має бути повернене до Князівства українського; Мазепа мав бути князем українським або гетьманом довічним; після його смерти Генеральна Рада («Стани») мала обрати нового гетьмана; король шведський не має права привлащати собі ні титула, ні герба Князівства Українського. Нарешті, для забезпечення цієї угоди і в інтересах безпеки (шведського війська) на території України на весь час війни передаються шведам міста Стародуб, Мглин, Батурин, Гадяч і Полтава.
Карл XII і Мазепа на Дніпрі після Полтави
Петро І дізнався про «вчинок нового Іуди Мазепи з великим здивуванням». Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів: 6 тис. чоловіків, жінок і дітей. Звістка про бойню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11 листопада 1708 р. ним став Іван Скоропадський. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість. Тому велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Як не дивно, але єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці. Хоч вони й часто сварилися з ним за потурання старшині, та все ж вважали Мазепу меншим злом порівняно з царем. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно діючий наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
Протягом осені, зими й весни 1708—1709 рр. військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — одна з найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній вийшов Петро І, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж забезпечила собі контроль над узбережжям Балтійського моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу. Тепер остаточне поглинення Гетьманщини міцніючою Російською імперією було тільки питанням часу.
Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер. Похований у Галаці. Через два роки турецькі мародери в пошуках скарбів, розкопали могилу і не знайшовши їх, викинули тіло гетьмана на вулицю. Згодом козаки перепоховали тіло старого гетьмана. Культурна спадщина
Нова банкнота у 10 гривень з зображенням I.C. Мазепи
Банкнота у 10 гривень з зображенням I.C. Мазепи (найстаріший варіант, підлягає поступовому вилученню з обігу)
Монета 10 гривень з зображенням I.C. Мазепи
Рішення Мазепи відмовитись від союзницьких стосунків з Московією досі розглядується офіційною російською (як раніше і царистською, і радянською) історією як зрада і порушення Переяславської угоди.
Хоча, так зване «москвофільство» Мазепи в період його гетьманування було лише одним з двох торів його загальної політики, так само, як розрив з Москвою походив не з якоїсь вродженої ворожости до неї, а з глибокої відданости інтересам України, кінець-кінцем, з любови до своєї власної батьківщини.
За часів перебудови 1986—1991 рр. в СРСР уперше були дозволені публікації з іншою трактовкою дій гетьмана. Після проголошення незалежності Україною 1991 року, I.C.Мазепа став національним героєм в офіційних історичних дослідженнях, підручниках і центральних мас-медіа. По розпорядженню Петра I, Московська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. Пряма цитата: Новый изменник, нарицаемый Ивашка Мазепа (какое презрение даже к имени!), бывший гетман украинский, или паче — антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змеин, внешне златом блестящий, честию и благолепием красящийся, внутри же всякой нечистоты, коварства, злобы диавольской, хитрости, неправды, вражды, ненависти, мучительства, кровопролития и убийства исполненный. Ехиднино порождение, как змей вселукавый, яд своего злого умышления на православное государство изблева в 1708 г. в месяце декабре… Как второй Иуда-предатель, отвержися Христа Господа и благочинной державы…[2].
До цього часу Російська православна церква та Українська православна церква (Московського патріархату) анафему не зняли. Тому в Києво-Печерській лаврі Мазепу досі піддають анафемі, а у Михайлівському монастирі моляться за упокій його душі.
Церковні споруди, що були збудовані, реставровані або оздоблені коштом І. Мазепи
1. Києво-Печерська Лавра:
а) Троїцька Надбрамна церква (1106—1108; перебудови XVII—XX ст.) відновлена коштом І.Мазепи
б) Успенський собор (1073—1089; перебудова XVII—XVIII ст.) відновлений коштом І.Мазепи (1690) + подарунки.
в) Церква Всіх святих над Економічною брамою (1696—1698) побудована коштом І.Мазепи
г) Кам'яний мур (1696—1701) будувався коштом І.Мазепи: південно-західна башта (башта Івана Кущника, від назви церкви, яку там хотіли відкрити на честь патрона Івана Самойловича; побудована 1696 р.); південна (Часова чи Годинникова, бо в ній до 1818 р. був годинник); північна (Малярна, бо там містилася малярна майстерня); східна (Онуфрієвська — від церкви св. Онуфрія, або Палатна, бо тут містилися палати І.Мазепи) (1698—1701)
д) Церква Різдва Богородиці (1696)
2. Микільська лікарняна церква (кін.1690-х)
3. Трапезна Покрови Богородиці (кін.1690-х)
4. Вознесенська церква (1701—1705)
5. Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря (1695)
6. Микильський собор (1690—1696)
7. Богоявленський собор (1693)
8. Софіївський собор у Києві (1697—1700)
9. Дзвінниця та мури Софієвського монастиря у Києві (1699—1707)
10. Дзвінниця Пустинно-Миколаївського монастиря (др. пол. 1690-х)
11. Церква Живоначальної Трійці у Батурині (1692)
12. Церква Св. Миколи у Батурині
13. Воскресенська церква у Батурині
14. Церква Покрови Богородиці у Батурині
15.Собор Вознесіння Господнього Бахмацького монастиря
16. Успенська церква Глухівського монастиря (1692)
17. Трапезна та дзвінниця Глухівського монастиря
18. Успенська мурована трапезна церква Густинського монастиря
19. Мала трапезна церква Густинського монастиря
20. Покровська церква в с. Дігтярівці Новгородсіверського району Чергігівської області (1708—1709 або1710)
21. Церква Пресвятої Богородиці Домницького Різдвяно-Богородицького монастиря (1696)
22. Церква Петра і Павла в с. Іванівському (поч.1700-х)
23. Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Січі (1693)
24. Дерев'яний храм Св. Іоанна Предтечі Кам'янського Успенського монастиря
25. Церква Покрови Пресвятої Богородиці Батуринського Крупицького монастиря (поч. 1700-х)
26. Храм Преображения Господня Лубенського Мгарського монастиря
27. Трапезна церква Лубенського Мгарського монастиря
28. Дерев'яний храм в ім'я Воскресіння Христового в Любечі
29. Мурована Воскресенська церква в Любечі
30. Собор Св. Миколая Макошинського Миколаївського монастиря
31. Церква в с. Мохнатин (1692) іконостас з гербом І.Мазепи,
32. Церква Пресвятої Богородиці у Новобогородицьку (1688)
33. Вознесенський собор у Переяславі (1700)
34. Дерев'яна церква в с. Прачі
35. Дерев'яна церква Св. Іоанна Хрестителя
36. Петропавлівська церква в Рудні (закладна дошка від 10 травня 1698 р.)
37. Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові (1679—1695)
38. Церква Св. Івана Євангеліста з вівтарем в Чернігові
39. П'ятницька церква в Чернігові
40. Борисо-Глібський кафедральний собор в Чернігові
41. Церква Іоанна Предтечі в Чернігові
42. Трапезна з двобанним храмом Всіх Святих в Чернігові
43. Микільська церква у Білій Церкві (1706)
44. Братський Богоявленський монастир
45. Михайлівський Золотоверхий монастир в Києві
46. Корпус Києво-Могилянської академії (1703)
47. Чернігівський колегіум (1701—1702)
48. Хрестовоздвижениський собор Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря (1689—1709) [3]
[[ Мазепа в літературі та мистецтві Докладніше у статті: Іван Мазепа в літературі та мистецтві]]
«Мазепа на переправі через Дніпро»
Корнило Устиянович, 1883
Гетьман Іван Мазепа — найбільш відомий в Європі та Америці гетьман України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Серед найвідоміших творів:
• гравюри І. Мигури, І. Щирського, Д. Галяховського, Л. Тарасевича, М. Бернінгротга;
• портрети невідомих художників XVII — початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України;
• полотна історико-легендарного змісту відомих художників А. Деверія, Ю. Коссака, Л. Булянже, Г. Верне, Т. Жеріко, Е. Делакруа, Є. Харпентера, М. Геримського;
• поетичні та прозові твори Дж. Байрона, В. Гюго, Ю. Словацького, О. Пушкіна, Ф. Булгаріна, Г. Асакі;
• музичні інструментальні та оперні твори П. Сокальського, К. Педротті, Ш. Пурні, Дж. В. Гінтона, Ф. Педреля, П. Чайковський, М. Гранваль, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, О. Титова, С. Рахманінова
• Лорд Байрон — Мазепа, поема (1818)
• Олександр Пушкін — Полтава, поема (1828—1829)
• Віктор Гюго — Мазепа, поема (1829)
• Юліуш Словацький — Мазепа, поема (1840)
• Ференц Ліст — Мазепа, симфонічна поема (1851)
• Петро Чайковський — Мазепа, опера(1881—1883)
• Михаел Балфе. «Сторінкова» кантата. (1861)
• Тарас Шевченко — різні вірші
• Богдан Лепкий — «Мазепа».
• Кондратій Рилєєв
• Володимир Сосюра — Мазепа, поема (1928—1959-1960)
У 2001 році режисером Юрієм Іллєнком було знято україномовний фільм «Молитва за гетьмана Мазепу»
Нагороди
• Мазепинський хрест
• Хрест Івана Мазепи
Об'єкти, названі на честь Івана Мазепи
===Вулиці===
• Вулиця Івана Мазепи (Київ)
• Вулиця Гетьмана Мазепи (Львів)
• Вулиця Івана Мазепи (Тернопіль)
• Вулиця Івана Мазепи (Коломия)
• Вулиця Івана Мазепи (Івано-Франківськ)
Вулиця в Києві
У жовтні 2007 року вулицю Січневого повстання у Печерському районі Києва рішенням Київради перейменовано на вулицю Івана Мазепи. За відповідне рішення проголосували 71 з 96 присутніх депутатів Київради. Проти був лише один.
Рішення прийнято з метою вшанування пам'яті одного з найвидатніших гетьманів України та враховуючи рішення Київради від 20 листопада 1997 року Про повернення деяких історичних назв та перейменування на відзнаку 80-річчя пам'ятних подій української революції 1917—1920 років. На брифінгу перед початком засідання сесії секретар Київради Олесь Довгий підкреслив, що це перейменування є дуже важливим в історичному сенсі, оскільки Мазепа має безпосереднє відношення до зазначеної вулиці. Зокрема, за його даними, Вознесенська церква та жіночий монастир, які тут розташовані, зведені за кошти Івана Мазепи, крім того, за його ж кошти зведено кам'яний мур Києво-Печерської Лаври та проведено низку будівельних робіт на її території[4].
Наукові заклади
• Науково - дослідний Центр козацтва імені гетьмана Мазепи
Примітки
1. ↑ Мазепа - гетман: в поисках исторической объективности
2. ↑ http://www.kievpatr.org.ua/book/ch1.html
3. ↑ - Церковні споруди, що були збудовані, реставровані або оздоблені коштом І. Мазепи
4. ↑ «У Києві з'явилася вулиця Івана Мазепи», Бі-Бі-Сі, 24 жовтня 2007. Процитовано 12-12-2008.
Література
1. Бантыш-Каменский Д. Жизнь Мазепы. — М., 1834.
2. Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський. Історичні есе. — Львів.: «Червона калина», 1991. — 255 с.
3. Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа: Життя і пориви великого гетьмана / Автор. пер. з франц. М.Рудницького. — Київ: Вид-во СП «Свенас», 1991. — 136 с.
4. Енсен А. Мазепа: исторические картины. — К.: Український письменник, 1992. — 205 с.
5. Костомаров М.І. Історія України в житєписах визначних її діячів. — Львів, 1918. — 494 с.
6. Костомаров Н. И. Исторические монографии и исследования. — Т.XVI. — Мазепа и мазепинцы. — СПб., 1905. — 216 с.
7. Костомаров Н. И. Мазепа. — М.: Республика, 1992. — 335 с.
8. Крупницький Б. Гетьман Мазепа та його доба. — К.: Видавництво «Україна», 2003. — 240 с.: іл.
9. Борис Крупницький. Гетьман Пилип Орлик (1672—1742): його життя і доля. Мюнхен, 1956
10. Луців В. Гетьман Іван Мазепа. — Торонто, 1954. — 130 с.
11. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. - Нью-Йорк, 1960. – 461 с.
12. Павленко С. Іван Мазепа як будівничий української культури. — К.: Вид.дім «КМ Академія», 2005. — 304 с.
13. Павленко С. Іван Мазепа. — К.: Видавничій Дім «Альтернативи», 2003. — 416 с.: іл.
14. Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004. — 602 с.
15. Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко. — К.: Видавничий центр «Просвіта», 2006. — 551 с.
16. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. — К.: Либідь, 1994. — 240 с.
17. Таирова-Яковлева Т. Мазепа. — М.: Молодая гвардия, 2007. — 271 с.: ил.
18. Уманец Ф. Гетман Мазепа. — СПб., 1897.
19. Акти ЮЗР, т. XI, с. 496—497, 570; «Собраніе Государственных Грамот и договоров», ч. IV, с. 315, 316
