Степан Процюк «Аналіз крові»(«Меч і пасіка»)

Із перших сторінок робимо висновок, що письменник цікавиться психологією давно й всерйоз. Між рядків помічаємо ненав’язливі натяки на Фройда, Ніцше, Ірвіна Ялома. Крім того, часто натрапляємо на спеціалізовані психологічні терміни – словом, очевидно, що автор знає й досить успішно застосовує психоаналітичні прийоми на практиці. Він навіть почасти вибачається перед читачем за те, що вживає занадто багато медичної й психологічної термінології, але, слід зауважити, робить це дарма. Текст абсолютно не обтяжений зайвими поняттями, написаний легко і швидко читається.

Незважаючи на глибокий аналіз проблем, автор майже не дає відповідей на питання, які ставить перед собою й читачем. У цьому й «родзинка» збірки – читач мусить сам знайти відповідь, а це значить замислитися, застосувати „аналіз крові” до самого себе. Недарма ж кажуть: „Хто пізнає себе, той пізнає весь світ” – тобто дізнається відповіді на всі питання. От тільки шлях до самопізнання складний і заплутаний. Певно, збірка „Аналіз крові” покликана стати таким собі дороговказом для тих, хто шукає шлях до самого себе.