Економічний інтерес та формування мотиваційного процесу

на тему: 

Економічний інтерес та формування мотиваційного процесу

План Вступ 1. Економiчнi потреби суспільства. 2. Економiчнi інтереси, та їх класифікація 4. Державна полiтика в сфері економiчних iнтересiв. Висновок Список використаноi лiтератури

 Вступ 

Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між собою у зв'язки, переслідують певні економічні інтереси. Варто взяти на увазі, що інтерес, по-перше, є похідним від категорії «потреба» і, по-друге, виступає як форма прояву економічних відносин людей. Економічний інтерес є перш за все породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

1.Економiчнi потреби суспільства

  Усвiдомлення потреб i прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацiю поведiнки людини, спонукаючи до певно цiльової . У реальнiй дiйсностi потреби набувають конкретної форми iнтересiв. 

Iнтерес (вiд лат. interese — мати важливе значення) — форма вияву потреби, усвiдомлення прагнення людини до задоволення її.

  Економiчнi iнтереси є сутнiсною характеристикою рушiйних сил формування та розвитку економiчних суб’єктiв. 

Економiчнi iнтереси — усвiдомлене прагнення економiчних суб’єктiв задовольнити певнi потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської i дiяльностi.

  Суб’єкти економiчних iнтересiв — окремi iндивiди, сiм’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспiльство в цiлому. 

Об’єкти. економiчних iнтересiв — економічнi блага (товари, послуги, iнформацiя тощо).

Рис.Взаємозв’язок потреб та інтересів.
  Економiчнi iнтереси суспільства утворюють складну та динамічну систему і можуть бути класифіковані за різними критеріями:

За суб’єктами: — особистi; — колективнi, груповi; — суспiлънi. За нагальнісьтю, важливiстю: — головнi, першочерговi; — другоряднi. За часовою ознакаю: — поточнi; — перспективнi. За об’єктами: — майновi; — фiнансовi; — iнтелектуальнi тощо. За ступенем усвiдомлення: — дiйснi; — уявнi.

  Суб’єкти економiчних вiдносин є виразниками специфiчних економiчних iнтересiв. У ринковiй економiцi: 

— економічнi iнтереси домашнiх господарств спрямованi на максимiзацiю корисностi благ з урахуванням iснуючих цiн та доходiв; — економiчнi iнтереси підприємцiв спрямованi на максимiзацiю прибутку, зниження витрат i пiдвищення конкурентоспроможностi продукції; — економічнi iнтереси держави спрямованi на реалiзацiю потреб суспiльства в цiлому.

  Водночас iнтереси держави не тотожнi суспiльним iнтересам, оскiльки включають до свого складу iнтереси державної бюрократiї. 

Система взаємопов’язаних та взаємодiючих iнтересiв суспiльства завжди суперечлива. Тому кожне суспiльство постає перед проблемою пошуку ефективного механiзму їхнього узгодження. Єднiсть iнтересiв досягається у процесi їхньої взаемодiї та взаємореалiзацiї. Шляхи лоєднання економiчнах iнтересiв: — субординоване пiдпорядкування одних економiчних iнтересiв iншим; координоване узгодження рiзнобiчних iнтересiв усiх економiчних суб’єктiв. Проблема спiввiдношення та прiоритетностi iнтересiв економiчних суб’єктiв залишається до цього часу дискусiйною. Механiзм їхнього узгодження визначасться сутнiстю економічної системи. Командно-адмiнiстративна економiка визнає жорстку субординацiю економiчних iнтересiв на основi прiоритетностi та абсолютизації державного iнтересу, який ототожнюється з суспiльним та протиставлясться колективним i особистим iнтересам. При цьому субординацiя i пiдпорядкування iнтересiв забезпечується централiзованим директивним плануванням та iдеологiчною пропагандою. Iгнорування особистого iнтересу та пiдпорядкування його державному в умовах командно-адмiнiстративної економiки спричиня: — спотворення мотивацiйної поведiнки економiчних суб’єктiв; — пригнiчення стимулюючої ролi потреб; — втрату трудових цiнностей i соцiальних установок населення; — розвиток психологiї утриманства й економiчної залежностi вiд держави тощо. У сучаснiй ринковiй економiцi домiнує особистий iнтерес споживача Суспiльство приходить до розуміння,що не субординація, а координація інтересів є найефекнивнішим засобом їхнього узгодження та реалізації.[1.55-59]

Рис. Координація інтересів економічних суб’єктів у ринковій економіці.

  2.Економiчнi інтереси, та їх класифікація

Економiчний iнтерес є породженням i соціальним проявом потреби. Iнтерес виникає, коли задоволення потреби усвiдомлюється як конкретна мета (максимiзацiя прибутку, привласнення товару, користування або володiння певним товаром тощо). Отже, економiчнi нтереси - це усвiдомленi потреби iснування рiзних суб’єктiв господарювання. Генезис iнтересу полягає у вiдборi свiдомiстю найважливiших потреб для задоволення, реалiзацiї їх. Економiчнi iнтереси не тотожнi потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економiчнi iнтереси знаходять своє вираження у поставлених цiлях та дiях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх вiдбивають причину та форму прояву економiчних iнтересiв. По-друге, економiчний iнтерес завжди виражає вiдповiдний рiвень i динамiку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрiм специфiчних випадкiв (схимники тощо), бути iнтересом суб’скта зниження рівня задоволення потреб.

  Економiчнi інтереси - це причина та умова взаємодiї й саморозвитку економiчних суб’єктiв. Кожне окреме економiчне вiдношення iснує спочатку потенцiйно, у формi очiкувань та ще незадоволених домагань людини. Економiчнi вiдносини реалiзуються як дiйснi, коли набувають форми взаємного зв’язку. Потреби-iнтереси не тiльки вiдображають iснуючi вiдносини, а й самi є першою «цеглиною» в структурi соцiально-економiчних вiдносин. У кожному економiчному вiдношеннi - мiж пiдприємцями i виробниками, мiж виробниками споживачами, державою недержавним сектором економiки (бiзнесом), партнерами, у вiдносинах мiж iндивідами мають мiсце елементи боротьби і спвробiтництва. Взаємодiя iнтересiв виступає рушiйною пружиною соцiально-економiчного розвитку. «Найближчий погляд на iсторiю, писав Ф. Гегель,  переконує нас в тому, що дії людей виникають з їх потреб, пристрастей, їх  інтересiв...»

Економiчнi iнтереси мають такi особливостi:

  а) вони є об’єктивними, оскiльки об’єктивнi самi економiчнi вiдносини; 
  б) вони є матерiальними. 

Економiчнi iнтереси можна класифiкувати насамперед за суб’єктами реалiзацiї їх як державнi, груповi та особистi. В структурi інтересiв видiляють виробничi (пов’язанi з органiзацiєю виробництва) i невиробничi (пов’язанi з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспiльства). державний iнтерес має такi складовi свого прояву:

  а) суспiльно-економiчнi iнтереси частина iнтересiв держави та iнших суб’єктiв господарювання збiгається (оподаткування в розумних межах, видiлення державних iнвестицiй та субвенцiй, тарифне стимулювання експорту та iн.); 
  б) iнтереси державної бюрократiї iнтереси саморозвитку державної системи, що є корпоративним придатком до iнтересiв держави; 
  в) iнтереси самоконтролю та оптимiзацiї громадянського суспiльства держава не може бути виразником iнтересiв одного класу чи прошарку, в демократичному суспiльствi вона частiше виступае як iнститут консенсусу. 
  Груповий iнтерес - це сума однорiдних iнституйованих приватних iнтересiв, носiями яких можуть бути споживачi, акцiонери, фондова бiржа тощо. Форми прояву групового iнтересу рiзноманiтнi: корпоративний iнтерес бюрократiї, пiдприємств, асоцiацiй суб’єктiв господарської дiяльностi, трудових колективiв. При цьому iнтерес трудового колективу залежить вiд форми власностi: на державних, акцiонерних приватних пiдприємствах вiн має рiзний змiст. В умовах ринкових вiдносин груповий iнтерес може бути представленим i через тiньову економiку у виглядi мафiозно-кримiнальних структур. Особистий iнтерес охоплює потреби, що пов’язанi з реалiзацiєю приватної власностi, прав володiння та користування, управлiння, отримання доходiв. Кожна людина одночасно є носiєм рiзних iнтересiв, оскiльки вона виступає в рiзних iпостасях: по-перше, як iндивiд; по-друге, як представник певної верстви суспiльства; по-третє, як член певного трудового колективу. Суспільний i колективний iнтереси персонiфiкуються тiльки в iндивiдi. 

Отже, має мiсце складне переплетiння, взаємодiя економічних iнтересiв. Значною мірою iнтереси виступають як соцiальні протилежностi. Взаємодiю iнтересiв можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва i обмiну. У сфері виробництва пiдприємцi та робiтники є протилежними сторонами економiчних стосункiв, проте вони мають спiльнi інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачi. Не задовольнивши iнтереси споживача, виробник не може забезпечити і власнi iнтереси. Взаємозалежнiсть цих груп об’єктивно зумовлює їх спiвробiтництво. Механiзм узгодження інтересів визначається насамперед сутнiстю iснуючої економiчної системи.

Державна полiтика в сфері економiчних iнтересiв

Державна полiтика в сфері економiчних iнтересiв виходить з того, що, по-перше, за рiзних умов суспiльного розвитку на перший план можуть виходити тi чи iнші iнтереси. Якщо вчасно не зробити в економiчнiй полiтицi акцент на певну групу iнтересів, то результатом буде вiдсутнiсть узгодженостi iнтересів, що гальмує соціально-економiчний розвиток. При цьому важливо досягти якомога повнішої внутрiшньої узгодженостi iнтересiв. По-друге, державна полiтика також може мати рiзні засоби впливу на iнтереси людей:

  а) неекономiчний примус; 
  б) економiчний примус; 
  в) моральний і соцiальний мотиви трудової активності. В останньому випадку має мiсце пiдмiна впливу на iнтереси спонукальними мотивами, до працi.
   Реалiзацiя економiчних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економiчних цілей. Так, реалiзацiя ідивiдуальних iнтересiв забезпечується через зростання індивiдуальних доходiв. Засобом реалiзацiї колективних інтересів є максимiзація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для пiдприємств державного сектора, що знаходяться на комерцiйних засадах господарювання). Нарештi, засіб реалiзацiї суспільного iнтересу  максимізація національного доходу та мiнiмiзацiя фонду вiдшкодування створюваного суспільного продукту. Отже, проблема поєднання iнтересiв знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцiй у розподілі доходів. Механізм реалізації корпоративних інтересiв полягає у взаємодiї з полiтичними інститутами. Iнструментом реалізації цього інтересу є вiдомчо-номенклатурний симбіоз за участю законодавчої влади. 
  Одним з аспектiв класифiкацiї економiчних iнтересiв є видiлення iнтересiв власника, пiдприємця та робiтника. Iнтерес власника полягає в зростаннi власностi та в одержаннi вiд неї гарантованого доходу. Реалiзацiя цього iнтересу передбачає вибiр правильної ринкової стратегiї, забезпечення конкуренто-здатностi, а при необхiдностi перемiщення капiталу в iншi об’єкти власностi, де вiн може принести бiльший дохід. Iнтерес власника передбачає також ефективне поточне використання капiталу з метою отримання задовiльної норми прибутку в кожен певний момент. Головне, що характеризує власника,  його турбота про перспективу, адже саме цього вимагає зростання власностi. Вiн може погодитися навiть на скорочення поточних доходiв, наприклад пiд час реконструкцiї, якщо це необхiдно для зростання доходiв у майбутньому. Iнтереси менеджера полягають насамперед у забезпеченнi поточної ефективностi використання капiталу, максимiзацiї доходу в кожний певний момент. У той самий час менеджери високого класу здатнi забезпечити високу ефективнiсть i на перспективу. В цьому вiдношенні iнтереси менеджера збiгаються з iнтересами власника. Однак професiйна дiяльнiсть менеджера пов’язана з конкретним об’єктом власностi, тому вiн заiнтересований у стабiлiзацiї свого становища i орiєнтується на змiцнення конкретного пiдприємства. Внаслiдок цього його iнтерес потенцiйно може суперечити iнтересу власника, який заiнтересований у своєчасному переливi капiталу в ефективнiшi сфери. 

Ще бiльш незацiкавленими в переливi капiталу виявляються найманi робiтники, iнтереси яких пов’язанi з конкретним пiдприємством як джерелом доходу мiсцем роботи. Iнтереси найманих робiтникiв спрямованi на максимiзацiю поточних доходiв, тому на пiдприємствах, де найманi робiтники є власниками, а також залучаються до прийняття стратегiчних рiшень, спостерiгєсться «проїдання» прибуткiв замiсть їх спрямування на розвиток виробництва. У США на пiдприємствах з власнiстю робiтникiв передбаченi механiзми, що стимулюють трудову професiйну активнiсть, проте обмежують повноту i свободу в реалiзацiї функцiй власникiв. Самоуправлiння здiйснюється в таких формах, коли стратегiчнi рiшення приймаються професiйними менеджерами, а не робiтниками. У системi економiчних iнтересiв можна видiлити основний iнтерес суспiльства, який повинен вiдповдати таким критерiям: а) вiддзеркалювати сутнiсть економiчної системи, найхарактернiшi риси її; б)бути рушiйною силою економiчного розвитку певної системи. Вiдповiдно до цих критерiїв основним iнтересом сучасної ринкової економiки є особистий iнтерес, а саме особистий інтерес споживача. Вiн характеризує найважливiшу особливiсть сучасної ринкової економiки й спрямованiсть на задоволення споживчих потреб вiдповiдно до платоспроможного попиту, яке вiдбувається на основi не масового, а все бiльш iндивiдуалiзованого виробництва, що дає змогу задовольнити саме iндивiдуальнi потреби; особливе становище споживача, який визначає, що виробляти, i тим самим обмежує свободу вибору виробника. Iнтерес споживача спонукає виробника до певних дiй до виробництва необхiдної продукцiї належної якостi i з прийнятною цiною. Щоб задовольнити цей iнтерес, виробник змушений впроваджувати новi технології, засоби виробнцтва, наймати квалiфiковану робочу силу, шукати шляхи скорочення витрат тощо. Це забезпечує релiзацiю не лише особистого iнтересу споживача, а й особистого iнтересу виробника (максимiзацiя прибуткiв) i суспiльного iнтересу в цiлому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже, iнтерес споживача є рушiйною силою економiчного розвитку в сучаснiй ринковiй економiцi.

  Основним iнтересом планової форми економiки є суспiльний iнтерес, або iнтерес суспiльства як асоцiацiї власникiв засобiв виробництва i асоцiацiї робiтникiв. Цей iнтерес вiдбиває такi iстотнi риси соцiалiзованої економiчної системи, як суспiльна власнiсть на засоби виробництва I спiвробiтництво. Трансформацiя суспiльної власностi в державну в умовах адмiнiстративно-командної системи обумовлює перетворення державного iнтересу на основний iнтерес. Саме реалізацiя державного iнтересу як основного забезпечує вiдтворення цiєї системи. В адмiнiстративно-команднiй економiцi iснує жорстка iєрархiя iнтересiв: інтереси держави мають прiоритет перед регiональними, регiональнi  перед колективними, колективнi  перед особистими. Засобом забезпечення субординацiї iнтересiв було централiзоване директивне планування економiки. Пiдпорядкування особистих iнтересiв колективним та державним запроваджувалось у масовiй свiдомостi пропагандою, яка проголошувала, що людина має передусiм дбати про суспiльство та своїх товаришiв, тобто колектив, у якому працює. Чим краще всi будуть працювати один на одного i на суспiльство в цiлому, тим бiльшим буде суспiльний продукт, а отже, i частка кожного в ньому, тим повнiше можна буде реалiзувати особистий iнтерес. 

Проте в реальнiй дiйсностi абсолютизація суспiльного iнтересу призвела до абсолютизацiї державного iнтересу. Звiдси, по-перше, пiдпорядковане, другорядне значення особистого интересу в адмiнiстративнокоманднiй економіці призвело до серйозних збоїв в економіці i утворило гальма розвитку:

  1) позбавило людину економiчних стимулів до працi; 
  2) породило психологiю утриманства; 
  З)обумовило iгнорування особистих iнтересiв працюючих, економiчну залежнiсть їх вiд держави;
  4) призвело до деформацii уявлень про шляхи реалiзацiї особистого iнтересу  значна частина членiв суспiльства вбачала їх не в особистiй ефективнiй працi, а в перерозподiлi суспiльного продукту. По-друге, процес ототожнення суспiльного iнтересу з державним, а останнього  з груповим інтересом правлячої еліти  партiйно-державної бюрократiї створив умови для першочергового задоволення саме останнього iнтересу. Фактичне ж пiдпорядкування особистих iнтересiв працюючих iнтересам партійно -державної бюрократiї обумовило специфiчну експлуатацiю останьої бiльшостi членів суспiльства. Примат iнтересiв партiйно-державної бюрократiї виявився i пiд час перебудовчих процесiв в Українi. Саме колишня номенклатура, намагаючись розв’язати суперечнiсть мiж фактичним привласненням нею суспiльних засобів виробництва і формально (юридичне) державною власністю на них, першою включилася в процеси роздержавлення та приватизацiї, найбільше вигравши від них. На плечі бiльшостi членiв суспiльства вона переклала тягар iнфляцiї, безробiття i зубожiння. З одного боку, становлення ринкової економіки в Українi створює певнi умови для активiзацiї економiчних iнтересів особистостi. Проте такi iнтереси далеко не завжди спiвпадають з iнтересами розвитку суспiльства. Економiчний монополiзм, недосконалість законодавства, iгнорування вже дiючих законiв створюють умови для задоволення особистих iнтересiв незначної частини суспiльства методами, що суперечать iнтересам бiльшостi, насамперед це розкрадання державного майна, залучення до незаконних видiв бiзнесу (рекету, торгiвлi наркотиками), монопольне пiдвищення цiн у поєднаннi з скороченням обсягiв виробництва. 

З другого боку, держава (передусiм завдяки надмiрному оподаткуванню) стримує розвиток особистого інтересу, перетворення його на головний стимул економічної дiяльностi. Внаслiдок цього, а також гонитви торговофiнансового компрадорського капiталу, що народжується, за надприбутками особистi iнтереси часто реалiзуються в сферi «тiньової економiки». У системi економiчних iнтересiв на кожному конкретному історичному етапi економiчного розвитку, крiм основного, можна видiлити головний iнтерес, який має такi особливостi:

  а) вiдбиває специфiку та економiчнi проблеми певного етапу; 
  б) є квiнтесенцією реальних особистих iнтересiв i суспiльного iнтересу в цiлому; 
  в) трансформується в певну економiчну полiтику, спонукаючи до дiяльностi, спрямованої на вирiшення проблем, властивих певному етапу економiчного розвитку. 
  Наприклад, в Українi головний iнтерес суспiльства полягає в здiйсненнi ринкових реформ, що є передумовою подальшого економiчного i соцiального прогресу суспiльства. В умовах вiдновлення укранської державностi головним стає також нацiональний iнтерес. Проведення ринкових реформ i трансформацiя суспiльства як головний iнтерес властив в цiлому всiм країнам колишньої командно-адмiнiстративної системи. Так, для США, Великобританiї у 80-i роки головний iнтерес полягав у трансформацiї економiки вiдповiдно до сучасного етапу технологiчної революцiї, що знайшло свiй прояв в політицi «рейганомiки» та «тетчеризму». 

Такi загальнi теоретичнi основи розгляду економiчних потреб та iнтересiв як головної рушійної сили соцiально-економiчного прогресу. [2.89-101]

  Рушiйнi сили економiчного розвитку — взаємодiя 

потреб та iнтересiв економiчних суб’єктiв.

Рис. Сутнiсть i зв’язок понять «інтерес» і «мотив».

  Потреби у свiдомостi людини перетворюються на iнтерес або мотив спонукальної цiльової дiї. Мотив вiд латинського тоverе означає  «проводити  в рух», і «штовхати». Мотив у лiтературi використовусться у значеннi усвiдомленого спонукання. 
  Спонукання економiчних суб’єктiв до певних дій породжує конкретний результат у виглядi задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи, таким чином, логiчний ланцюжок активної дiяльностi.

Рис. Потреби та інтереси як джерело активності економічних суб’єктів.

   Отже, суперечлива взаємодія виробництва та споживання, інтересів і потреб є рушійною силою соціально-економічного розвитку.[1.58-59]

Висновок

Варто усвідомлювати, що існують різні способи впливу на інтереси людей, за допомогою яких забезпечується їх участь у виробництві. Ці способи - різноманітні. Проте головними з них є такі: 1) позаекономічний примус; 2) економічний вплив на інтереси людини; 3) моральне і матеріальне заохочення трудової активності. В останньому разі велике значення мають особиста свідомість, трудова активність і бажання будь-що піднести свій престиж на підприємстві і в суспільстві. На практиці всі ці способи впливу на інтереси людей співіснують і так чи інакше поєднуються. I проте найбільш активно використовується система економічного примусу на інтереси людей: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду, інтенсивна праця завдяки наявності безробіття, збиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства і розорення тощо. Перехід України до ринкових відносин посилює вплив на інтереси людей важелів саме економічного примусу.

Список використаноi лiтератури:

1. Економічна теорія: Політекономія:Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича.-5-те вид,. стер. - К.: Знання-Прес, 2006 р. – 615с 2. Макконелл Р.К., Брю Л.С. Экономикс: принципы, проблемы, политика., “Республика”, 1995. 3. Ковальчук В. “Основи економічної теорії” короткий курс, - Тернопіль, 1999р.