Сергій Жадан «Капітал»

Важко сказати щось однозначне по даному творі, важко не тому що нічого, важко тому що однозначністю цей твір не відзначається. З одного боку це весела чи скоріше трагічна, але все ж таки комедія, комедія не в плані тих, з яких звичайно сміються, комедія в плані іронії, насмішки долі над людськими життями, веселі і трохи моторошні історії, які ми з вами маємо можливість бачити і в повсякденному житті. З іншого боку цей твір піднімається над буденність, піднімається не високо, але достатньо, щоб побачити дещо. Що ж є цим дещо? Скоріш за все це проблеми, звичайні проблеми людей , а також методи їх вирішення, нескладні методи, приміром: алкоголь, наркотики, тобто не те що вирішує проблеми, а тільки надає певний стан задоволення на певний час. Ще з одного боку це пригодницька книга. Ця книга – розповідь про пригоди трьох хлопців, які хотіли тільки розповісти четвертому про смерть вітчима, а натомість потрапили у вир подій, в основному ж ними створений, який практично визначив їхні подальші долі. Ще один бік розповідає про людей які виживають у даному світі, це і різноманітні шахраї, самогонщики, контрабандисти, чиновники, органи правопорядку, продажні журналісти. Також можу відзначити особливу і досить довершену атмосферу дев’яностих, яку Жадан передав досить тонко. Можна також відзначити досить приємлиму кількість матюків відносно інших сучасних авторів, і те що вони в більшості випадків розставлені, як це називається, «в тему». Незважаючи на певну долю песимізму та трагізму, твір все ж таки в певній мірі життєстверджуючий, змушує задуматися про рівень до якого може опуститися людина і до якого може піднятися, врешті-решт задуматися про свій рівень, проте де ти є зараз і що тобі потрібно і не потрібно робити чи не робити щоб досягнути чи не досягнути чогось. Наприкінці можу сказати, що книга мені сподобалась, частково, але сподобалась. Мабуть, це одна з тих книг яку варто, мабуть не прочитати, скоріше прослухати і пропустити через себе, прослухати не для того щоб дізнатися дещо нове, нового там немає, приміром хто не знає які наслідки можуть бути якщо вип’єш забагато, чи що таке релігійні секти, навіть матюки там всім добре відомі, тому непотрібно читати її людям, які прагнуть розширити свої пізнання в області матюкології та матюкознавства, а прочитати для того щоб поринути у світ думок чи очистити свій розум від непотрібних ідей, почути ще кілька цікавих історій чи просто зіпсувати собі настрій ввечері, що в принципі декому може і сподобатися, я маю на увазі самомазохістів і людей, в яких за родом діяльності чи за ідейними переконаннями повинні мати поганий настрій. Взагалі кожен може отримати своє і необов’язковощось з вищеперерахованого, наприклад у когось може розширитися світогляд, я наприклад захотів випити кави і все, ще хтось отримає мотивацію для руху, чи сотню ідей для особистісного зростання, які в нього вже були, але щоб почати щось робити йому не вистачало галочки навпроти: «Прочитати книгу Жадана на 229 сторінок». А так, якщо серйозно,то книга мені сподобалась і це все що я можу сказати по її оцінюванню.