Контроль доступу ACL

ACL (Access control list - cписки контролю доступу) - для реалізації складних структур прав доступу використовуються розширені права. Списки контролю доступом (ACL) дають велику гнучкість, чим стандартний набір повноважень "користувач/група/інші". ACL доступні в комерційних Unix -системах, таких як IRIX або Solaris (і в Windows NT) протягом декількох років. Завдяки проекту TrustedBSD, ACL доступні в FreeBSD 5.0 і вище, а також в Linux. Можливість використання ACL дозволяє адміністраторові отримати перевагу від використання більш інтелектуальної моделі безпеки.

Сталі істини:

- Кожен користувач входить в мінімум одну групу. Група, що привласнюється користувачеві при його створенні, називається основною. Усі інші групи в яких буде включений користувач, будуть додатковими.

- Група користувачів може містити деяку кількість користувачів, але не може містити або включатися в інші групи.

- Група може бути порожньою, тобто не містити в собі жодного користувача.

Утиліти ACL

Робота з ACL, на перший погляд, може здатися складною. Але якщо вникнути в логіку управління, то усе стає на свої місця. Врахуйте, що маніпуляції з правами, особливо в складних схемах, вимагають хорошого логічного мислення.

Існують два типи ACL :

- ACL для доступу;

- ACL за умовчанням.

ACL для доступу - це список управління доступом для заданого файлу або каталогу. Простіше кажучи - це самі права на об'єкт, які контролюватимуть доступ до цього об'єкту.

ACL за умовчанням - може бути пов'язаний тільки з каталогом, і, якщо файл в цьому каталозі не має ACL для доступу, він використовує правила, визначені в ACL за умовчанням, пов'язаному з каталогом. ACL за умовчанням є необов'язковими. ACL за умовчанням також можна порівняти із спадкоємством прав в, пробачте, Windows NT.

Управління ACL списками здійснюється усього лише двома командами:

setfacl - використовується для призначення, модифікації і видалення ACL прав.

getfacl - використовується для перегляду встановлених ACL.