Відмінності між версіями «Жолдак Богдан "Гальманах"»

Версія за 14:27, 24 січня 2011

Біографія

Жолдак Богдан Олексійович — український письменник, сценарист, драматург. Народився 13 лютого 1948 р. в Києві в родині письменника О. І. Жолдака. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1972). Був ведучим кількох телевізійних програм на УТ-1 та каналі «1 + 1» і щотижневої радіопередачі на першому каналі Національного радіо «Брехи — літературні зустрічі з Богданом Жолдаком» Працює на кіностудії «Рось» при АТ "Компанія «Рось», викладає сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України й об'єднання «Кінопис». Переможець та лауреат кількох кіно–, теле– і театральних фестивалів. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України й об'єднання «Кінопис». Найвідомішими його творами є: «Спокуси» (1991), «Яловичина» (1991), «Як собака під танк» (1994), «Антиклімакс» (2001), «Лицарська здобич»(1996) та ін.   Бібліографічий опис Богдан Жолдак Гальманах. — К.: Факт, 2007. — 248 с. — (Серія: Exceptis excipiendis). — м.Київ. — Наклад 2000 шт. ISBN: 978-966-359-175-9 ISBN:966-8408-87-Х(серія)

Анотація Прозова збірка переважно про те, як дві сексуальні самотності, нарешті, зустрілися, або навпаки.   Улюблені цитати “Вович вирішив, що на сьогодні досить і неквапом завернув додому, вона зійшла з хідника рвучко, очі вперті в небо, сяйнув у фарі фанатичний блакитний спалах очей, тріск тіла об капот, двигнула ногами так, що зблиснула чорною смужечкою трусів, одкинута в кучугуру.”

“Вович вискочив, хапав під неживі гомілки, а перед очима двигалися ноги з чорними трусиками, тягнув у салон, не знаючи — везти до лікарні чи в ярок, бо яка правда, хто доведе?”

“Вович додав до цього зблиск цигарки і з першим димом втягнув думку про те, як гівняно кінчається старий рік.”

“І лише за другим разом він збагнув, що труп ожив”

“Він почав думати, що то за слово, “ліфон”, аж доки наважився зиркнути на неї крізь дзеркальце.”

“Да, закрутило життя. От тіко хотіла з ним порвать, а тепер це навіть смішно споминать.”

“Сніг лагідно припадав до вікон, і, здавалося,було чутно, як він це робить”

“Він отямився од того, що плаче, доки не збагнув, що то не його, а її сльози, і ніжно пальчиками утер, шкодуючи, що не зробив це поцілунком, тому сльози ринули з неї так,що вона ледве встигала говорити. ”

“Сніг сипався, додаючи тиші, і здавалося, салон злітає вгору.”

“Я кидалася під машину, щоб мене потім у ренген везли? І вискочивши в завірюху, зникла.” ВІДГУК Не багато авторів пишуть про таке. Теперішні автори пишуть про все, тобто без цензури для молоді. У цій книжці від детально описує різні життєві ситуації. Кожна з цих історій абсурдна, фантасмагорична, але водночас переповнена деталями актуальної і ще зовсім недавньої дійсності, і саме таке поєднання часто створює комічний ефект. Сюжет одного з оповідань – типовий для збірки. У цьому творі він описує історію жінки, яка хотіла покінчити з життям у новорічну річ, але доля їй не дала цього зробити. На мою думку цю книжку варто прочитати так як вона цікава, і в ній описується багато життєвих проблем. Я прочитав декілька його творі і більша половина з них мені сподобалась, хоч і деякі були дурні.

Чи не єдиний мінус “Гальманаха”, як, зрештою, і всієї творчості Богдана Жолдака, – це критична густота мовних казусів (із відповідною ж орфографією) та скупчення в одній книжці текстів спільної тематики. Воно дещо втомлює, тож багато Жолдака за один раз не вчитаєш. Утім, це радше проблема читача. Котрому, як гурманові, має бути відомо, що самі тільки спеції ніхто не вживає. Їх додають до страви. А стравою в цьому випадку може служити наша мерзенна преса, що з неї Богдан Жолдак як колекціонер вирізок черпає для своїх текстів різноманітні цікавини і з якої в міру творчих сил шляхетно знущається.