Відмінності між версіями «2 Форма»

Поточна версія на 23:43, 20 вересня 2012

Якщо просторові відносини - головне, що пов'язує елементи композиції один з другом, то форма - головне відмітна властивість окремого елемента як такого. Навіть при відсутності кольору, текстури і всіх інших властивостей, то про будь-який об'єкт можна було б без зусиль дізнатися по його формі (істина, яка була добре відома винахіднику жанру силуетних портретів). У той же час переклички і протиставлення форм здатні встановлювати міцні та різноманітні відносини між об'єктами. При роботі над реальним проектом немає сенсу приступати до пошуків шрифтового, колірного або текстурного рішення до тих пір, поки вам не буде ясна композиція речі - малюнок складових її форм і просторових відносин між ними. Поняття форми тісно пов'язане з поняттям розміру; мабуть, вірніше за все визначити форму як конфігурацію розмірів всередині об'єкта - тобто форма визначається тим, що і в яких напрямах можна в цьому об'єкті виміряти. Крім того, форма тісно пов'язана з текстурою об'єктів - настільки тісно, що між ними важко провести чітку межу. В міру ускладнення будь-яка форма плавно переходить в текстуру - або множенням дрібних, або переходом в розпливчастість і аморфність. Впорядкувати нескінченну безліч форм можна, зрозуміло, нескінченним безліччю способів; природно було вибрати спосіб, що має відношення не стільки до геометрії, скільки до психологізації, суб'єктивним сприйняттям форми. Такий підхід дозволяє розбити всі мислимі форми на дві великі групи: форми, побудовані з прямих лінії і кутів (в першу чергу самі горизонтальні і вертикальні прямі, а також прямокутники), і всілякі криволінійні форми (передусім кола та дуги, що входять до складу інших форм). Крім того, важливу роль в дизайні відіграють безформні (Аморфні) об'єкти.

У певному сенсі, елементарні геометричні форми також є різновидом «чужої творчості ». Ми навряд чи відкрили б для себе красу прямих ліній і ідеальних кіл, якби не були привчені до них з дитинства всієї матеріальної та художньої культурою, всередині якої ми живемо. А почавши займатися мистецтвом, нехай навіть таким прикладним, як веб- дизайн, ви, можливо, знову зможете відчути себе дитиною, що грає в кубики або м'яч. У нашому столітті, що почався злетом кубізму та інших форм абстрактного мистецтва, відбулося відродження інтересу до краси простих геометричних форм. Тепер чудернацькі криволінійні форми чаші використовуються з метою стилізації під старовину, а в основі дизайну майже завжди лежать пряма лінія або дуга окружності. Цікаво, що в сфері промислового дизайну еволюція йшла в зворотному напрямку - досить порівняти незграбні силуети автомобілів 20-х років, що складаються майже виключно з прямих і дуг, зі складними обтічними обводами змінної кривизни, характерними для сучасних машин.

Сприймання людиною форм та фігур Проведені психологами експерименти зі сприймання різних форм та фігур дають підстави зробити декілька висновків: форма об’єкта впізнавана незалежно від його розмірів, кольору і розташування; гострий кут упізнається першим; прямі контури і кути впізнаються раніше від кіл.

Зоровий аналізатор сприймає елементи у такій послідовності:

1. Горизонтальна пряма лінія визначає орієнтацію зображення. Її око вловлює найперше

2. Вертикальна пряма лінія також дає змогу відповідним чином зорієнтувати зображення і віднести його до певного смислового ряду.

3. Величина (відносний найбільший розмір). На дуже ранній стадії аналізу мозок виділяє фігури найбільшого порівняно з іншими об’єктами розміру. Величина завжди сприймається лише як відношення до інших об’єктів зображення і не заважає упізнанню форми.

4. Симетрія лежить в основі всіх символів досконалості.

5. Періодичність. З симетрією пов’язана періодичність структур, яку наш мозок також схильний вишукувати на зображенні передусім.

6. Похила пряма лінія. Слід зазначити, що прямі лінії в природі зустрічаються вкрай рідко. Саме тому око виділяє пряму лінію у зображенні, бо вона є ознакою порядку, свідомої діяльності людини.

7. Кут, трикутник, квадрат. Найпомітнішим елементом є трикутник вершиною вгору, далі — трикутник в інших положеннях, квадрат, прямокутник, круг та багатогранник. Трикутник — особливий об’єкт, він має чітку спрямованість та внутрішню динаміку. Зазвичай у веб-дизайні його використовують для позначення напрямку руху, стрілки, маркера списку чи кнопки. Прямокутник відіграє особливу роль у комп’ютерному дизайні взагалі та у веб-дизайні зокрема. Цю фігуру використовують найчастіше: майже всі об’єкти екрана мають прямокутну форму — вікна, блоки тексту, зображення.

8. Круг або куля виділяються на початкових стадіях розпізнавання. Сфера, еліпс, овал, дуга володіють симетрією, що приваблює око. Проте коло і круг є дуже незручними формами для дизайну: їх складно гармонійно поєднати з іншими елементами оформлення.

9. Контур. Лінія — це найчастіше межа між двома об’єктами, край, тінь. Якщо лінія контуру пряма, це викликає підвищену увагу. Під час огляду зображення зоровий аналізатор миттєво добудовує лінії, яких бракує, створюючи навіть ілюзію їхньої видимості

10. Текстура— це зображення різних поверхонь: гладких, шорстких, переплетених.

11. Аналіз образів. Під час розглядання будь-якого зображення слід пам’ятати, що око не міряє — воно порівнює з його узагальненим еталоном, сформованим у процесі життєдіяльності.