Відмінності між версіями «1 Структура Інтернет»

Поточна версія на 21:29, 25 червня 2013

Internet – глобальна комп’ютерна мережа, що охоплює весь світ. На сьогоднішній день Internet має біля 15 мільйонів абонентів у більш ніж 150 країнах світу. Щомісяця розмір мережі збільшується на 7-10%. Internet утворює так би мовити ядро, що забезпечує надійний зв’язок різноманітних інформаційних мереж, що належать різноманітним засновникам у всьому світі, одна з іншою. Якщо раніше мережа використовувалася винятково в якості середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні задачі розподіленого доступу до ресурсів. Кілька років тому були створені оболонки, які мають здатність підтримувати функції мережового пошуку і доступу до розподілених інформаційних ресурсів, електроних архівів. Internet, що служила колись винятково дослідницьким і навчальним групам, чиї інтереси простиралися аж до доступу до суперкомпьютерів, стає усе більш популярнішою в діловому світі.Кінцеві системи пов'язані один з одним лініями зв'язку. Існує велика кількість різних ліній зв'язку, що використовують різноманітні типи фізичних носіїв: коаксіальні, мідні, волоконно-оптичні кабелі, лінії радіозв'язку і т. д. Лінія зв'язку визначає швидкість передачі даних. Максимальну швидкість передачі даних називають пропускною здатністю лінії і вимірюють у бітах в секунду. В даний час у мережі Internet використовуються практично усі відомі лінії зв’язку від низкошвидкісних телефонних ліній до високошвидкісних цифрових супутникових каналів. Операційні системи, використовувані в мережі Internet, також відрізняються розманітністю. Більшість комп’ютерів мережі Internet працюють під ОС Unix або VMS. Широко подані також спеціальні маршрутизатори мережі типу NetBlazer або Cisco, чия ОС нагадує ОС Unix. Фактично Internet складається з множини локальних і глобальних мереж, що належать різноманітним компаніям і підприємствам, пов’язаних між собою різноманітними лініями зв’язку. Internet можна уявити собі у виді мозаїки складеної з невеличких мереж різного розміру, що активно взаємодіють одна з іншою, пересилаючи файли, повідомлення і т.п. Маршрутизатор приймає пакети даних, передану по одному з його вхідних каналів зв'язку, а потім перенаправляє її в один зі своїх вихідних каналів зв'язку. Послідовність каналів зв'язку і маршрутизаторів, через які пакет проходить в процесі передачі, називається маршрутом, пакета в мережі. Шлях пакета заздалегідь не відомий і визначається безпосередньо в процесі передачі. В Інтернеті кожній парі кінцевих систем не надається виділений маршрут, а використовується технологія комутації пакетів, при цьому різні пари кінцевих систем можуть одночасно користуватися одним і тим же маршрутом або частиною маршруту. Доступ кінцевих систем до Інтернету здійснюється за допомогою постачальників послуг Інтернету, або Інтернет-провайдерів (Internet Service Provider, ISP). Інтернет-провайдери підрозділяються на резидентних, університетських і корпоративних. Інтернет-провайдер надає мережа маршрутизаторів і ліній зв'язку. Як правило, Інтернет-провайдери пропонують кілька способів підключення кінцевих систем до Мережі: комутоване модемне з'єднання , резидентне широкосмугове підключення за допомогою кабельного модему або цифрової абонентської лінії (Digital Subscriber Line, DSL), високошвидкісний доступ через локальну мережу ( Local Area Network, LAN), а також бездротовий доступ. Крім того, Інтернет-провайдери здійснюють пряме підключення до мережі web-сайтів. Для того щоб забезпечити зв'язок між віддаленими користувачами, а також надати користувачам доступ до інформації, що зберігається в Інтернеті, місцеві Інтернет-провайдери підключаються до Інтернет-провайдерам національного або інтернаціональної ланки. Останні використовують високошвидкісні маршрутизатори, з'єднані оптоволоконними кабелями. Кожен з Інтернет-провайдерів як нижньої, так і верхньої ланок є адміністративною одиницею, передавальної дані по протоколу IP і дотримується угод про імена й адреси, прийнятих в Інтернеті. Кінцеві системи, маршрутизатори та інші «компоненти» Інтернету використовують протоколи, які здійснюють управління прийомом і передачею інформації всередині Інтернету. Найбільш важливими протоколами в глобальній Мережі є TCP (Transmission Control Protocol - протокол керування передачею) і IP (Internet Protocol - Інтернет-протокол). Протокол IP-визначає формат пакетів, що передаються між кінцевими системами та маршрутизаторами. Стек основних протоколів, що використовуються в Інтернеті, відомий під назвою TCP / IP. Те, що ми зазвичай називаємо словом «Інтернет», - це так званий відкритий Інтернет. Крім загальнодоступного Інтернету існує також безліч закритих (приватних) комп'ютерних мереж, побудованих за тим же принципом, що і глобальна Мережа. Як правило, приватні мережі призначені для використання всередині різних фірм і організацій; вони не можуть обмінюватися повідомленнями із зовнішнім середовищем, за винятком повідомлень, що проходять через так звані брандмаузери, контролюючі потік повідомлень, які входять і виходять з мережі. Подібні мережі об'єднують під терміном інтранет. Ця назва співзвучно імені «Інтернет» і відображає той факт, що в закритих мережах використовують такі ж хости, маршрутизатори, канали зв'язку та протоколи, що і в відкритому Інтернеті. З точки зору технологій і розвитку існування Інтернету забезпечується створенням, перевіркою та впровадженням Інтернет-стандартів. Ці стандарти виробляються проблемною групою розробок для Інтернету (Internet Engineering Task Force, IETF). Документи, що створюються IETF, носять назву RFC (Requests For Comments - пропозиції для обговорення). Спочатку подібні документи призначалися для вирішення архітектурних проблем, що виникали в мережах-попередницях Інтернету. З часом ситуація склалася так, що, формально не володіючи статусом стандарту, документи RFC стали стандартами де-факто. В даний час ці документи складаються вельми точно і детально, описуючи такі протоколи, як TCP, IP, HTTP (для web) і SMTP (для електронної пошти). Існує більше 3000 різних документів RFC.