Відмінності між версіями «1 Електронна пошта»
Donserg (Обговорення • внесок) м (Захист на 1 Електронна пошта встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))) |
Версія за 23:53, 20 вересня 2012
Електронна пошта (Е-mail) - є одним з найпопулярніших сервісів в інтернеті, який допомагає обмінюватись будь-якими даними, і працює на протоколі SMTP.
SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) - простий / мережевий протокол передачі пошти, призначений для передачі електронної пошти в мережах TCP / IP. SMTP використовується для відправки пошти від користувачів до серверів і між серверами для подальшої пересилки до одержувача. Для прийому пошти поштовий клієнт повинен використовувати протоколи POP3 або IMAP. В IANA для SMTP зареєстрований порт 25.
Спам є проблемою настільки багатогранною, що користувачі відчувають її аж ніяк не тільки у вигляді гір рекламного сміття у своїх ящиках, але і у вигляді інших, іноді навіть більш насущних проблем. Наприклад, те, як деякі провайдери борються зі спамом в інших випадках, не може не викликати здивування з боку звичайного користувача. Враження від такої "боротьби" двоїсте. З одного боку, зрозуміло, що спамерам в мережі, де закрито 25-й порт (зазвичай використовується для передачі пошти), робити нічого. З іншого, згадуються слова про те, що саме радикальний засіб від головного болю.
Будемо об'єктивні - саме електронну пошту нам за всіма правилами й по- нятиями варто було б помістити на перше місце в списку сервісів Мережі. Адже вона і з'явилася на світло першої, задовго до народження веб-сторінок у далекому 1971 році. Коли, до слова, і Інтернету як такого не було. Придумав цю штуку інженер компанії BBN Розвівайся Томлинсон, якого сміло можна поставити в один ряд із винахідником мишки Дугласом Энгельбартом, як одного із самих недооцінениіх геніїв комп'ютерної історії. Характерний приклад: у вийшла в 2001 році двотомної Computers And Computer History Encyclopedia статті про нього ні, хоча цього року мир щосили відзначав 30-річчя першого електронного листа. Через не- скільки років стаття про Рея все-таки з'явилася, в Інтернет-енциклопедії «Википедия». Коротка, щоправда, про винахідника звичайної вилки ми знаємо ще менше. У тім знаменному році 30-літній Розвівайся робив кар'єру в компанії Bolt, Beranek and Newman або попросту BBN. Вам ці три букви напевно нічого не говорять, однак перед цієї компанії цілком можна зняти символічний капелюх, оскільки саме BBN була одним з розроблювачів комп'ютерної мережі ARPANet, яка заснувала, як ми пам'ятаємо, усього декількома роками раніше. А безпосереднім начальником Рея був легендарний Ларрі Робертс - той самий «батько-засновник», про яке ми говорили на початку цій книзі. Томлинсон же в число «зірок» не входив, однак саме йому спала на думку банальна, по суті, думку: аж коли незабаром два комп'ютери можуть спілкуватися по мережі й обмінюватися командами, то чому б не дати можливість спілкуватися і їхнім користувачам? Здається неймовірним, але за кілька років роботи Мережі про це ніхто й не подумав. Програму для відправлення повідомлення з одного комп'ютера на інший SENDMSG Томлінсон розробляв кілька місяців, причому винятково у вільне час: він до смерті боявся «грізного Ларри» і всіма силами просив колег не розповідати про його проект начальству. Однак сам коштовної була не стільки програма, скільки модель роботи нового сервісу: всі комп'ютери, об'єднані у Мережу, одержують замість важких для запам'ятовування цифрових адрес прості текстові імена - ніки або логіни. Листи ж не відправляються прямо с комп'ютера на комп'ютер, а проходять через спеціальний «поштовий сервер» який вже переводить «логины» у зрозумілі машинам фізичні адреси... А може і зберігати листа до того моменту, поки користувач не захоче їх зібрати. Ім'я ж обраного вами поштового сервера (їх адже може бути багато) нарівні з логином увійшло в знайому всім формулу електронної адреси: Символ, що розділяє логін і ім'я сервера, у нас називається «собачкою», у Японії й Німеччині – «мавпочкою», в Ізраїлі й Норвегії – «штурделем», у Финлян- диї –«котячим хвостом». А в Італії й зовсім кривдно – «равликом». Дійсно, схоже, хоча Равчиковою скоріше можна назвати пошту звичайну. Взагалі ж символ роздільника імені користувача й адреси сервера був обраний по простому принци- пу: буква або цифра отут не підійшла б, а розділові знаки зустрічалися й в звичайному тексті. Значок @ нормальні люди не використали, хоча комерсанти з ним були відмінно знайомі: в Англії він зустрічається в діловій переписці ще із минулого сторіччя у формулюваннях типу «10 унцій масла @ 5 фунтів». А американський фахівець із древньої писемності професор Бертольд Луї Уллман затверджує, що корінь «собачки» (виходить якийсь неуявний тваринно-рослинний гібрид... досить доречний у століття генетичної інженерії) гніздяться, ще в наскальному живописі, не говорячи вже об банальної латині й середньовічних рукописах з їхніми готичними завитушками. …Спочатку винахід Томлинсона використалося лише для спілкування співробітників BBN, але до середини 70-х перекочувало в «великий» ARPANet. А на основі електронної пошти виникли нові сервіси - наприклад, поштові конференції, групи новин, з яких, у свою чергу, виросли знайомі всім форуми...
В 80-х же електронна пошта стає самої популярної зі служб Мережі: впритул до появи файлообмінних сервісів більша частина «трафіка» проходила саме по поштових каналах. І якось смішно згадувати, що ще наприкінці 90-х років минулого століття «електронні листи» частенько відправляли зі звичайної поштової відділення. Тобто сунули у віконце папірець із текстом листа й електронною адресою, по якому його потрібно було відправити. Ще й гроші за це платили, можете представити! Сьогодні, це здається таким же дивним, як, наприклад, «Прокат зубних щіток». Адже електронна пошта - справа вкрай особисте, інтимне... Втім, і сьогодні «е-мейли» як і раніше можна відправляти зі звичайних поштових відділення - тільки вже самостійно, без сторонніх очей. Тому що на кожній пошті сьогодні є комп'ютер з доступом у Мережу. Автор цієї книги свій перший «мейл» відправив ще наприкінці 80-х років, з першого в Росії Дитячого Комп'ютерного Клубу, хоча знаковим в історії ця подія не стало. Королева Великобританії Єлизавета II, приміром, обзавелася особистим «ящиком» ще в 1976 році. Нинішнє ж молоде покоління заводить «e-мейл» десь між дитячим садком і школою. І ходять слухи, що в найближчі роки поштові адреси будуть видавати вже при народженні, разом с номером мобільника. Так що не дивуйтеся, якщо років через двадцять ваші нащадки надішлють своє перше «слово» по електронній пошті... Звичайно ж, звичайна пошта не відімре ще довго, адже нічого «матеріального» послати по e-mail поки що не можна. От «віртуальну» інформацію - будь ласка, у будь-якому виді. В «електронний конверт», як і у звичайний, можна вкласти фотографії вашої родини, копію електронного малюнка вашого молодшого сина й навіть короткий звуковий фрагмент... Обмежень по типі інформації немає ніяких, хіба що по «розміру» вкладення - по міркуванням здорового глузду й нормам мережного етикету розмір листа не повинен перевищувати 10 Мбайт. Якщо вам потрібно переслати файл більшого розміру - користуйтеся послугами «файлообмінників»… Які, до слова, є на багатьох поштових серверах .
Отже, щоб скористатися послугами електронної пошти, нам потрібні всього чотири речі:
• Вхід в Інтернет. • Ваша власна адреса електронної пошти. • Пов'язаний з ним «поштова скринька», через який і буде відбуватися обмін поштою. • Нарешті, браузер або поштова програма. Або мобільний телефон і коммунікатор, у якому вже є й те й інше. Самий популярний режим роботи з поштою - це коли ви працюєте з нею в браузері, як зі звичайними сторінками, через веб-интерфейс поштової служби. Для початку нам потрібно буде вибрати сервер - їх на мережних просторах сьогодні цілком достатньо: в країні безкоштовних поштових служб працює не ме- її двох десятків! Найбільш популярні з них: • Mail.ru; • I.ua; • Ukr.net; • Yandex.ru; • Rambler.ru; • Pochta.ru; Продовжувати можна нескінченно. А можна знайти поштовий сервіс де-небудь у Нігерії... Або cсаме экзотичне - на сервері вашого провайдера! Хоча останній варіант я особисто не рекомендвоано: провайдери, як відомо, міняються, а адреси залишаються надовго.Більшість користувачів у Росії відразу ж заводить ящик на Mail.ru, благо це назва не тільки розкручене, але й коротке. А як писати слово «мейл», знають навіть ті, хто по-англійському не розуміє зовсім. Спочатку можна обзавестися одним ящиком, однак пізніше вам, швидше за все, знадобляться й інші. Природно, як говорить реклама, не всі «незалежні» поштовики однаково зручні й функціональні. Однак практично всі дають нам базовий об'єм віз- можностей. • Доступ через веб-сторінку. Фактично ви роздобуваєте не «ящика», а сторінку в Мережі, на якій і будуть публікуватися всі ваші листи. Із цієї ж сторінки ви зможете й посилати відповіді, які відправляться вже у звичайну поштову скриньку вашого адресата. • Доступ по протоколі POP3. • Доступ по протоколі IMAP. Забирати пошту з таких ящиків можна за допомогою звичайних поштових про- грам - наприклад, Пошта Windows Live, Outlook або The Bat! Природно, для вас буде краще вибрати сервер, що надає як мінімум два зі згаданих способів доступу до вашої поштової скриньки. А в ідеалі - і всі відразу: хто знає, який саме з них знадобиться вам через день, тиждень, рік... Вибір власної адреси (точніше - тієї його частини, що коштує безпосередньо перед ?собакою?) - операція дуже відповідальна. Адже наш логин повинен выгля- діти компактно й легко запам'ятовуватися. А із цим можуть бути проблеми, оскільки всі короткі й гарні слова-логіни вже давно розібрані. Підібрати ім'я на Mail.Ru - задачка не із тривіальних, оскільки на цьому сервері зареєстровані десятки мільйонів ящиків. А слів, імен, та й взагалі зручних сполучень букв у мові трішки поменше. Так що на простеньку адресу начебто sasha@provider.ru не розраховуйте. Можна, правда вказати в адресі ще й прізвище, наприклад, sasha_vlasov@ provider.ru або larisa_rikhter@provider.ru. У діловій, корпоративній пошті такі адреси - не рідкість, хоча зручними їх не назвеш. Однак більшість користувачів для пошти зовсім нейтральним «нік», не зв'язаний ні з ім'ям, ні із прізвищем - bester@provider.ru, coolgirl@provider.ru – приватність ! Це - стиль молодіжної тусовки, яскравий і модний... Який, однак, не дуже підходить для ділових людей. Останні найчастіше вибирають для «логіна» власне прізвище або вже згадану комбінацію імені й прізвища. Крім букв, ваша адреса може містити й цифри, а також символи підкреслення _: Agent_007@mi5.gb. А от пробіли й розділові знаки, так само як і символи мов, відмінних від англійського, використати не можна - ПОКИ, оскільки про російські поштові адреси думають давно. І можливо, що в побут вони ввійдуть уже через рік^-іншої. Отже, процедура реєстрації завершена. Тепер у вас на руках повинне виявитися кілька важливих значень, які слід запам'ятати, а краще - записати: • Створений вами адреса (наприклад, user@provider.ru). • Логін для підключення до поштової скриньки. Будьте уважні – в залежності від провайдера цей логін може збігатися як з вашим базовим логіком для підключення до мережі, так і зі створеним вами «ніком» для адреси електронної пошти. Найпростіший і зручний для користувача варіант - коли й логин для входу в Мережу, і ліва частина e-mail адреси, і логін для підключення до поштової скриньки збігаються. • Пароль для підключення до вашої поштової скриньки. Як правило, він збігається з базовим паролем для входу в Інтернет. Для роботи з поштою через браузер цього зовсім досить: коштує тільки зайти на сайт вашого почтовика (наприклад, на той же www.mail.ru) і набрати в спеціальних полях логін і пароль, як ви відразу потрапите в поштовій скриньці. Легко, удоб- але - тільки, будь ласка, не говорите свій пароль НІКОМУ! Логін сказати можна, так його всі ваші кореспонденти й так без праці довідаються з адреси. А от віддати в чужі руки пароль... «Може, тобі ще й ключ від квартири, де гроші лежать?»