|
|
| (44 проміжні версії 4 користувачів не показані) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | Процес соціалізації завжди був і буде актуальним там, де існує людське суспільство. Навіть тоді, коли поняття „соціалізації" не мало своєї назви, вона існувала там, де було угрупування людей, які жили за певними правилами.
| |
| | | | |
| − | Поняття "соціалізація" невід'ємне від понять "особистість", "соціум" та "виховання", тому це питання завжди залишається актуальним та невичерпним.
| |
| − |
| |
| − | Для того щоб ґрунтовніше розглянути дане питання слід дати визначення терміну “соціалізація”.
| |
| − |
| |
| − | Термін «соціалізація», незважаючи на його поширеність і більш як столітню історію існування, не має однозначного трактування серед різних представників педагогічних, психологічних та філософських наук. Пов’язану з ним галузь соціального знання почали розробляти Г.Тард і Ван Женнец. Г.Тард використовував цього для позначення процесу входження індивіда до нації, народу, суспільства шляхом універсального засобу наслідування [7, с.186]. Проблеми соціалізації дискутувались А.Валлоном і Ж.Піаже. Передумови для першого концептуального підходу були створені Е.Дюркгеймом [7, с.186].
| |
| − | Поняттям «соціалізація» різні дослідники виділяють ті чи інші сторони цього процесу в залежності від аспекту і мети, яка ставиться в дослідженні [8, с.186]. Зміст поняття «соціалізація» деякі автори бачать у тому, що це процес «входження індивіда в соціальне середовище, пристосування до нього, освоєння певних ролей і функцій»(Б.Д. Паригін) [7, с.186]. І.С.Кон вважав процесом соціалізації «засвоєння індивідом соціального досвіду, в ході якого утворюється конкретна особистість» [7, с.187].
| |
| − |
| |
| − | Проте, автором даного поняття науковці визнають:
| |
| − |
| |
| − | - американського соціолога Ф.Гіддінгса (1855-1931), який вперше застосував його в 1887 році в праці “Теория социализации”. Сутність терміну американський фахівець зводив до розвитку соціальної природи індивіда, підготовки його до соціального життя;
| |
| − |
| |
| − | - французського соціолога Е.Дюркгейма (1858-1917) та американського вченого С.Кулі (1864—1929), які під цим поняттям розуміли пасивне пристосування індивіда до умов суспільства;
| |
| − |
| |
| − | - американського соціолога Ф.Гіддінгса (1855-1931) і француза Г.Тарда (1843-1904), які тлумачили його як процес розвитку людини в соціумі;
| |
| − |
| |
| − | - американського соціолога Т.Парсонса (1902-1979), що під цим терміном розумів пристосування індивіда до умов середовища.
| |
| − |
| |
| − | Аналіз довідкової літератури та праць науковців (Р. Гурова, Н. Лавриченко, В. Москаленко та ін) дозволяє стверджувати, що досліджуваний термін у педагогічну науку в тлумаченні більш близькому до сучасного розуміння запропонував Е. Дюркгейм на початку ХХ ст., а американський вчений Т. Парсонс, як відзначається в “БСЭ”, вже спирався на його праці. Доцільно також звернути увагу, що визначення поняття “соціалізація”, яке дав Е. Дюркгейм, не повністю співпадає з сучасним його тлумаченням. Але для свого часу це була випереджаюча спроба.
| |
| − |
| |
| − | Особливої популярності термін “соціалізація” набув в Україні та Росії в 20-ті рр. ХХ ст. у зв’язку з всебічною розробкою теорії соціального виховання. До цього поняття, забутого в 30-ті рр., першими почали повертатися західні педагоги з середини 50-х рр. ХХ ст.
| |
| − |
| |
| − | У вітчизняній суспільствознавчій літературі, на відміну від зарубіжної, термін “соціалізація” до 60-х рр. мало вживався.
| |
| − |
| |
| − | У другій половині 60-х рр. ХХ ст. ця теорія вже широко розроблялася такими вітчизняними науками, як психологія, соціологія та соціальна психологія, але недостатньо використовувалась у педагогічній практиці [2]. У педагогічну науку такі поняття, як “соціалізація” та “соціальне формування особистості”, були введені в кінці 70-х рр. ХХ ст. і набули широкого визнання та всебічного вивчення тільки в 90-ті рр. ХХ ст.
| |
| − |
| |
| − | Найбільш широкий зміст у поняття “соціалізація” включають філософи, які розглядають його як двобічний процес розвитку особистості у взаємодії з оточуючим соціальним середовищем [2, c. 18].
| |
| − |
| |
| − | У психолого-педагогічній літературі під “соціалізацією” розуміється:
| |
| − |
| |
| − | - процес становлення особистості й засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, установ, властивостей суспільства, соціальних груп до яких він належить (Н.Бура, В.Лозова, Г.Троцко, І.Хохленков, А.Яременко);
| |
| − |
| |
| − | - форма впливу, що спрямована на формування заданої поведінки дітей та молоді в суспільстві (А.Чулкова);
| |
| − |
| |
| − | - соціальна адаптація та відособлення індивіда (М.Галагузова, А.Мудрик);
| |
| − |
| |
| − | - засвоєння індивідом соціального досвіду, входження до системи соціальних зв’язків, а також відтворення системи зв’язків індивіда за рахунок його активної діяльності (Г.Андрєєва, А.Капська, М.Фіцула, В.Шепель);
| |
| − |
| |
| − | - процес входження у соціальне середовище і суспільство в цілому та пристосування до нього (Б.Паригін);
| |
| − |
| |
| − | - мета і складова шкільного педагогічного процесу (Н.Лавриченко).
| |
| − |
| |
| − | Таким чином, вітчизняні науковці під поняттям “соціалізація” розуміють як процес, так і результат виховної діяльності всіх соціальних інститутів. Слід також зазначити, що у поглядах окремих авторів на сутність поняття “соціалізація” простежуються певні неточності, суперечності. Наприклад, Г.Філонов відзначає, що “процес становлення людини як особистості характеризується … і соціалізацією, і вихованням” [5, c.23]. Незрозуміло, чому автор відокремлює поняття “виховання” від більш широкого — “соціалізація”, яке, навіть за власним визначенням Г.Філонова, виступає складовою частиною процесу соціалізації.
| |
| − |
| |
| − | Виходячи з визначення “соціалізації” (від лат. Socialis — громадський) як “процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості” [4, c.314], можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (виховання на різних рівнях), так і стихійних (наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).
| |
| − |
| |
| − | Список використаної літератури
| |
| − |
| |
| − | 1.Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. — М.: Государственное учебно-методическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1956. - 374 с.
| |
| − |
| |
| − | 2.Москаленко В.В. Социализация личности (философский аспект). - К.: Вища школа, 1986 - 200 с.
| |
| − |
| |
| − | 3.Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. — М.: Институт практической психологии, 1997. - 364с.
| |
| − |
| |
| − | 4.Український педагогічний словник / За ред. С.У. Гончаренка. — К.: Либідь, 1997. - 375 с.
| |
| − |
| |
| − | 5.Формирование личности: проблема комплексного подхода в процессе воспитания школьников / Под ред. Г.Н.Филонова. - М.: Педагогика, 1983. - 256 с.
| |
| − |
| |
| − | 6.Ярмаченко М.Д. Основні педагогічні категорії // Педагогіка і психологія. - 1998. - №4. - С.5-12.
| |
| − |
| |
| − | 7.Москаленко В.В. Соціальна психологія. Підручник. Видання 2-ге, виправлене та доповнене – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 688с.
| |
| − |
| |
| − | 8.Седов Л. А. Парсонс, Толкотт// Современная западная социология: Словарь. М.: Политиздат, 1990, с.257-260
| |
| − |
| |
| − | 9.Андреева Г.М. Психология социального познания . - М.: Аспект-Пресс, 2000.
| |
| − |
| |
| − | 10.Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психология личности.- М., 2001.
| |
| − |
| |
| − | 11.Майерс Д. Социальная психология. Перев. с англ. - СПб.: Питер Ком, 1999.
| |
| − |
| |
| − | 12.Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник.-Київ: Центр навчальної літератури, 2005.
| |
| − |
| |
| − | 13.Москаленко В.В. Социализация личности: Философский аспект. - К.:Вища школа, 1986. - 224 с.
| |
| − |
| |
| − | 14.Москаленко В.В., Циба В.Т. Культурно-діяльнісна концепція соціалізації особистості // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 3. - С. 34 - 35.
| |
| − |
| |
| − | 15. Мудрик А.В. Социализация: задачи социальной педагогики // Магистр. – 1993. - № 3. - С. 40 - 50.
| |
| − |
| |
| − | 16. Лукашевич М.П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи. – К.:МАУП, 2002. – 136 с.
| |
| − |
| |
| − | 17. Социальная работа: Теория и организация: Учеб. пособие / Под ред. П.П.Украинец. – Мн.: ТетраСистемс, 2005. – 288 с.
| |
| − |
| |
| − | 18. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. д.и.н., проф. Е.И. Холостова, д.и.н., проф. А.С. Сорвина. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 427 с.
| |
