Відмінності між версіями «Сергій Жадан «Капітал»»

Поточна версія на 14:40, 23 вересня 2012

[ред.] Життєпис

Сергій Жадан народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області. У 1991 році був одним з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». У 1996 році закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології. У 1996—1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію присвячену українському футуризму. З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури університету. З 2000 року також є віце-президентом Асоціації українських письменників. З 2004 — незалежний письменник. Під час помаранчевої революції, Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові. Сергій Жадан також відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями, в бік харківських можновладців — Добкіна та Кернеса.[1] Живе і працює в Харкові.

Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов. Власні тексти перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами. Зокрема світ побачили насупні переклади книг Жадана:

   * «Історія культури початку століття» — Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005
   * «Біг Мак» — Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія (готується до друку)
   * «Депеш Мод» — Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина, 2007; Литва, 2008; Італія, 2009
   * «Anarchy in the UKR» — Польща, 2007; Німеччина, 2007; Росія, 2008
   * «Гімн демократичної молоді» — Польща, 2008; Німеччина, 2009; Росія, 2009
   * «Відсоток самогубств серед клоунів» — Німеччина, 2009; Польща, 2009

В 2008 році російський переклад роману Сергія Жадана «Anarchy in the UKR» увійшов до короткого списку літературної пермії "Національний бестселер" і одержала грамоту "Книга року" на Московській книжковій виставці-ярмарку [2]. В 2010 році висунутий на знання "Людина року" російським журналом «GQ» за книгу "Червоний Елвіс" [3].

[ред.] Відгук на твір "Депеш Мод"

Важко сказати щось однозначне по даному творі, важко не тому що нічого, важко тому що однозначністю цей твір не відзначається. З одного боку це весела чи скоріше трагічна, але все ж таки комедія, комедія не в плані тих, з яких звичайно сміються, комедія в плані іронії, насмішки долі над людськими життями, веселі і трохи моторошні історії, які ми з вами маємо можливість бачити і в повсякденному житті. З іншого боку цей твір піднімається над буденність, піднімається не високо, але достатньо, щоб побачити дещо. Що ж є цим дещо? Скоріш за все це проблеми, звичайні проблеми людей , а також методи їх вирішення, нескладні методи, приміром: алкоголь, наркотики, тобто не те що вирішує проблеми, а тільки надає певний стан задоволення на певний час. Ще з одного боку це пригодницька книга.

Ця книга – розповідь про пригоди трьох хлопців, які хотіли тільки розповісти четвертому про смерть вітчима, а натомість потрапили у вир подій, в основному ж ними створений, який практично визначив їхні подальші долі. Ще один бік розповідає про людей які виживають у даному світі, це і різноманітні шахраї, самогонщики, контрабандисти, чиновники, органи правопорядку, продажні журналісти. Також можу відзначити особливу і досить довершену атмосферу дев’яностих, яку Жадан передав досить тонко. Можна також відзначити досить приємлиму кількість матюків відносно інших сучасних авторів, і те що вони в більшості випадків розставлені, як це називається, «в тему». Незважаючи на певну долю песимізму та трагізму, твір все ж таки в певній мірі життєстверджуючий, змушує задуматися про рівень до якого може опуститися людина і до якого може піднятися, врешті-решт задуматися про свій рівень, проте де ти є зараз і що тобі потрібно і не потрібно робити чи не робити щоб досягнути чи не досягнути чогось. Наприкінці можу сказати, що книга мені сподобалась, частково, але сподобалась. Мабуть, це одна з тих книг яку варто, мабуть не прочитати, скоріше прослухати і пропустити через себе, прослухати не для того щоб дізнатися дещо нове, нового там немає, приміром хто не знає які наслідки можуть бути якщо вип’єш забагато, чи що таке релігійні секти, навіть матюки там всім добре відомі, тому непотрібно читати її людям, які прагнуть розширити свої пізнання в області матюкології та матюкознавства, а прочитати для того щоб поринути у світ думок чи очистити свій розум від непотрібних ідей, почути ще кілька цікавих історій чи просто зіпсувати собі настрій ввечері, що в принципі декому може і сподобатися, я маю на увазі самомазохістів і людей, в яких за родом діяльності чи за ідейними переконаннями повинні мати поганий настрій. Взагалі кожен може отримати своє і необов’язковощось з вищеперерахованого, наприклад у когось може розширитися світогляд, я наприклад захотів випити кави і все, ще хтось отримає мотивацію для руху, чи сотню ідей для особистісного зростання, які в нього вже були, але щоб почати щось робити йому не вистачало галочки навпроти: «Прочитати книгу Жадана на 229 сторінок». А так, якщо серйозно,то книга мені сподобалась і це все що я можу сказати по її оцінюванню.