Відмінності між версіями «Unix-подібні ОС»

Поточна версія на 17:29, 14 квітня 2013

У 1968 році консорціум дослідників, які представляли фірми General Electric, AT&T Bell Laboratories і Масачусетський технологічний інститут, завершив роботу над науково-дослідним проектом MULTICS (MUL-Tiplexed Information Computing System), результатом якого стала однойменна операційна система, що увібрала в себе останні досягнення в області вирішення проблем багатозадачності, керування файлами і взаємодією з користувачем. У 1969 році Кен Томпсон, Деніс Рітчі й інші дослідники з AT&T Bell Laboratories розробили операційну систему UNIX, у якій використовувалися багато результатів проекту MULTICS. Вони пристосували цю систему, призначену для роботи на міні-ЕОМ, до потреб дослідників. Із самого початку UNIX стала зручною для всіх і ефективною багатокористувацькою і багатозадачною операційною системою. Популярність UNIX у Bell Laboratories росла, і в 1973 році Деніс Рітчі і Кен Томпсон переписали код системи мовою програмування С. Деніс Рітчі, колега Томпсона по Bell Labs, створив цю мову з метою забезпечення гнучкості при розробці програм. Однією з переваг мови С є те, що вона дозволяє звертатися безпосередньо до апаратних засобів комп'ютера за рахунок використання узагальненого набору команд. До цього тексти програм для операційної системи потрібно було спеціально переписувати апаратно-залежною мовою асемблера для кожного типу комп'ютера. Мова С дозволила Рітчі і Томпсону написати всього одну версію операційної системи UNIX, яку потім можна було транслювати компіляторами С на різних машинах. Операційна система UNIX стала мобільною, тобто здатною працювати на машинах різних типів практично без перепрограмування. Поступово UNIX виросла з персонального витвору кількох людей у стандартний програмний продукт, розповсюджуваний багатьма фірмами, включаючи Novell і IBM. Спочатку цю ОС вважали дослідницьким продуктом, тому перші версії UNIX поширювалися безкоштовно по факультетах обчислювальної техніки багатьох відомих університетів. У 1970 році Bell Labs почала випускати офіційні версії UNIX і продавати ліцензії на неї різним користувачам. Одним з таких користувачів був факультет обчислювальної техніки Каліфорнійського університету в Берклі. Його фахівці ввели в систему багато нових особливостей, що згодом стали стандартними. Дослідницька група по обчислювальним системам (Computer Systems Research Group, CSRG), що була організована в Каліфорнійському університеті у Берклі, придбала ліцензію на вихідний код системи у компанії AT&T. Версії, що випускаються цією групою, скорочено називають BSD (Berkeley Software Distribution). Їх випуск почався в 1977 р. з версії 1BSD для машини PDP-11. Поступово стали з'являтися й інші незалежно розроблювальні версії UNIX. У 1980 році фірма Microsoft випустила версію UNIX для ПК, що одержала назву Xenix. Компанія AT&T розробила декілька дослідницьких версій UNIX, а в 1983 році випустила першу комерційну версію, System 3. За нею була System V, яка стала дуже серйозно підтримуваним програмним продуктом. Паралельно з цими подіями випускалися версії BSD. Наприкінці 70-х років BSD UNIX стала основою дослідницького проекту, виконуваного в Агентстві перспективних досліджень і розробок (DARPA) міністерства оборони США. У результаті в 1983 році Каліфорнійський університет випустив потужну версію UNIX під назвою BSD 4.2. Вона містила в собі досить досконалу систему керування файлами і мережеві засоби, засновані на використанні протоколів TCP/IP. Версія BSD 4.2 широко поширилася і була обрана багатьма фірмами-виробниками, зокрема Sun Microsystems. Хоча системи BSD та System V лежать в основі більшості інших версій UNIX, самі вони ніколи не мали комерційного впливу. Зазвичай поставники обирали одну з таких систем в якості базового варіанту, на основі якого розробляли власну ОС. Іноді на світ з’являлися гібриди, що об’єднували в собі риси обох базових систем. Не дивно, що з часом версії UNIX почали достатньо суттєво відрізнятися одна від одної. Поширення різних версій UNIX привело до необхідності вироблення стандарту на цю ОС. У розроблювачів цих програм не було іншого способу довідатися про те, у яких версіях будуть працювати програми, призначені для використання в середовищі UNIX. У середині 80-х років з'явилися два конкуруючих стандарти: один був створений на основі версії AT&T, а другий - на основі версії BSD. Компанія AT&T згодом передала роботи по UNIX новій організації, UNIX System Laboratories, що зосередила свої зусилля на розробці стандартної системи, що поєднує основні версії UNIX. У 1991 році UNIX System Laboratories розробила System V версії 4, у якій були реалізовані практично всі можливості варіантів System V версії 3, BSD версії 4.3, SunOS і Xenix. У відповідь на появу System V версії 4 кілька компаній, зокрема IBM і Hewlett-Packard, створили Фонд відкритого програмного забезпечення (Open Software Foundation, OSF), метою якого стала розробка власної стандартної версії UNIX. У результаті з'явилися два конкуруючих комерційних стандартних варіанти UNIX - версія OSF і System V версії 4. У 1993 році компанія AT&T продала свою частку прав на UNIX фірмі Novell, і якийсь час UNIX Systems Laboratories належала Novell. За цей час фірма випустила власні версії UNIX на базі System V версії 4, що одержали загальну назву UNIXWare. Система UNIXWare призначена для взаємодії із системою NetWare розробки Novell. В даний час UNIX System Laboratories належить фірмі Santa Cruz Operation. ОС Solaris ознаменувала собою орієнтацію фірми Sun на System V версії 4. Два конкуруючих графічних користувальницьких інтерфейси для UNIX - Motif і Open Look, були об'єднані в новому стандарті робочого столу - Common Desktop Environment (CDE). Протягом майже усього свого розвитку UNIX залишалася операційною системою, що була вимогливою стосовно апаратних засобів і для ефективної роботи якої необхідно було мати робочу станцію чи міні-ЕОМ. Деякі версії UNIX були розраховані в основному на робочі станції. Систему SunOS розробили для робочих станцій Sun, а систему AIX - для робочих станцій IBM. В міру нарощування потужності персональних комп'ютерів стали з'являтися повідомлення про розробку версій UNIX для ПК. Зокрема, Xenix і System V/386 є такими комерційними версіями UNIX для IBM-сумісних ПК. AUX - версія UNIX, що працює на ПК Macintosh. To, що UNIX встановлюється на комп'ютерах практично всіх типів (робочих станціях, міні-ЕОМ і навіть супер-ЕОМ ), - зайве свідчення властивої їй мобільності, що і забезпечило можливість створення ефективної версії UNIX для персональних комп'ютерів. Справжнім потрясінням для всього світу UNIX була поява ядра Linux, яке на сьогодні вбудоване в багатьох UNIX-системах. Система Linux призначена спеціально для персональних комп'ютерів з елементною базою Intel. Її розробка починалася з проекту Лінуса Торвальдса, студента факультету обчислювальної техніки Хельсинкського університету. У той час студенти користалися операційною системою Minix, що демонструвала різні можливості UNIX. Ця програма, яку розробив професор Ендрю Танебаум, широко поширилася по мережі Internet серед студентів усього світу. Лінус вирішив створити на основі Minix ефективну версію UNIX, призначену для персонального комп'ютера. Він розробив таку операційну систему, назвав її Linux і в 1991 році випустив версію 0.11. Linux широко поширилася по Internet і в наступні роки піддалася доробкам з боку інших програмістів, що ввели в неї можливості й особливості, властивим стандартним системам UNIX. У Linux, зокрема, минулому перенесені практично всі основні програми-менеджери вікон. У цієї ОС використовуються всі утиліти Internet, включаючи засоби підтримки протоколу FTP, Web-броузери і програми керування віддаленими з'єднаннями по протоколу ррр. Є і повний набір засобів розробки програм, у тому числі компілятори і відладчики C++. Незважаючи на такі широкі можливості, операційна система Linux залишається невеликою, стабільною і швидкодіючою. У мінімальній конфігурації вона може ефективно працювати навіть при наявності оперативної пам'яті обсягом лише 4 Мбайт. Незважаючи на те що Linux розвивається у вільному і відкритому середовищі Internet, вона відповідає офіційним стандартам UNIX. Унаслідок поширення в минулі десятиліття різних версій UNIX Інститут інженерів по електротехніці і радіоелектроніці (IEEE) розробив незалежний стандарт UNIX для Американського національного інституту стандартів (ANSI). Цей новий стандарт UNIX називається Portable Operating System Interface for Computer Environments (POSIX, інтерфейс переносимих операційних систем для обчислювальних середовищ), він визначає порядок роботи системи, подібної UNIX, і описує деякі особливості її роботи, наприклад системні виклики й інтерфейси. POSIX - це універсальний стандарт, якому повинні відповідати усі версії ОС UNIX. Більшість найбільш популярних версій UNIX вже сумісні з ним. Linux із самого початку розроблялася відповідно до норм POSIX. На систему Linux поширюється також стандарт FSSTND (FileSystem STaNDard), що визначає місцезнаходження файлів і каталогів у файловій системі Linux. В наслідок різноплановості розвитку UNIX-систем виникає необхідність чіткого розуміння – яка саме операційна система потрібна для виконання поставлених задач. Це розуміння повинно грунтуватися на чіткому уявленні про можливості кожної системи. В сучасних умовах можна розглядати декілька основних гілок розвитку UNIX. А саме : - Solaris – операційна система кампанії Sun Microsystems, що відноситься до сімейства System V - HP-UX – кампанії Hewlett-Packard – є гібридом між System V та Berkeley UNIX, але з своїми “особливостями” - Linux – сама по собі має велику кількість гілок розвитку, які в більшості випадків не сумісні програмно - Free BSD – версія, що основана на 4.4BSD-Lite Але не дивлячись на різноманітність підходів всі ці системи належать до UNIX і відповідно мають спільні риси. Саме тому ми можемо розглядати питання адміністрування цих систем, як адміністрування UNIX взагалі. При цьому необхідно враховувати специфіку кожної системи і спільні риси притаманні всім системам UNIX. В даній роботі в якості прикладів по адмініструванню ми будемо використовувати операційну систему Free BSD, так як вона орієнтована на платформу Intel x86 і на відміну від Linux є стандартизованою ОС і не має різноманітних гілок розвитку.