Перегляд вихідного коду сторінки Суть комерційної таємниці та необхідність її захисту

Комерційна таємниця - це дані, що не є державними секретами, і пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, керуванням, фінансами й ін., розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди комерційним інтересам певного субєкта. Така загальна характеристика категорії "комерційна таємниця" підприємства, визначена ст. 30 ЗУ “Про підприємства”.
 
Під комерційною таємницею розуміють право на збереження в таємниці не лише документів, які відображають діяльність підприємств, але й даних, які містять конфіденційну інформацію незалежно від форми їх представлення і передач.

Відповідно до Цивільного кодексу інформація складає службову чи комерційну таємницю у випадку, коли інформація має дійсну чи потенційну комерційну цінність у силу невідомості її третім обличчям, до неї немає вільного доступу на законній підставі, і власник інформації вживає заходів до охорони її конфіденційності. 

Відомості, що складають комерційну таємницю і підлягають охороні, повинні задовольняти наступним п'ятьом критеріям оцінки: 

·	їхнє відкрите використання пов'язане зі збитком для підприємства; 

·	вони не є загальновідомими чи загальнодоступними на законних підставах; 

·	підприємство зможе здійснити належні заходи для збереженню їхньої конфіденційності з погляду  економічної й іншої вигоди; 

·	ці відомості мають потребу в захисті, тому що вони не є державними секретами і не захищені авторським і патентним правом; 

·	приховання цих даних не наносить шкоди суспільству. 

Відомості, які не можуть складати комерційну таємницю, визначаються Кабінетом Міністрів України. Суб’єкти підприємницької діяльності не мають права приховувати у вигляді комерційної таємниці відомості про негативну для суспільства діяльність. 

Законодавством не встановлено, яким конкретно інтересам може бути завдана шкода, тому визначення складу і об’єму відомостей, які відносяться до комерційної таємниці, покладається на керівництво підприємств. Чинне законодавство надає право адміністрації підприємства самостійно вирішувати багато питань забезпечення його безпеки. Зокрема, підприємство має право (з обліком відзначених вище законодавчих обмежень) установлювати порядок визначення даних, що складають його комерційну таємницю, їхній конкретний склад і обсяг, а також розробляти основні елементи механізму захисту цих даних.