Перегляд вихідного коду сторінки Особливості тендерних взаємостосунків між юнаками та дівчатами

Питання рівних прав чоловіків та жінок,  а першочергово – юнаків та дівчат, розглядається від найдавніших часів до сьогодення. Воно є важливим та  вивчається в контексті наукових досліджень у сфері філософії, історії, психології, культурології, економіки, соціології тощо [1, с. 4] .

Гендерна концепція у соціогуманітарних науках на сучасному етапі їх розвитку формується на типовому розподілі ролей між статями в суспільстві з усіма наслідками такого розподілу - політичними, економічними, правовими, соціальними, психологічними, які неминуче  випливають із цього [1, с. 4].

Класифікуючи існуючі в історії філософії і культури ідеї, що торкаються розуміння соціальних аспектів статі, є підстави сформувати такі групи мислителів – дослідників [1, с. 4]:

- ті, які визначали первинність чоловічої статі, ототожнювали чоловіка з людиною, а жінку вважали тілесним додатком до нього  - Августин Блаженний, Аристотель, Зігмунд Фройд ;

- ті, хто погоджувався із наявністю відмінностей між чоловіком і жінкою, але не вважали їх перешкодою на шляху до рівності статей( Платон) ;

- ті, хто вважають й донині поділ на статі недоліком людського роду і вбачають подолання статевих відмінностей  у майбутньому  як одну з ознак вдосконалення людини.

Отже, актуальність теми зумовлена загальною спрямованістю сучасних соціологічних  та психологічних досліджень на розгляд питання гендерних взаємостосунків, причин їх виникнення, позитивних і негативних наслідків їх впливу на розвиток і функціонування конкретного соціуму, в тому числі й українського.

Стан наукової розробки теми дослідження. Гендерна тематика у вітчизняній соціології є відносно новою, адже мовиться про особистісні та поведінкові особливості чоловічого та жіночого, що визначають набір фемінінних  або маскулінних ознак. Жіноче ідентифікується з тонкою інтуїцією, емоційністю, покірністю, чоловіче – з агресивністю, логікою, поміркованістю [3].

У  західній соціології і психології соціальна нерівність вивчається переважно як відхилення від ідеалу соціального розвитку. Аналіз механізмів і форм гендерної нерівності, однією з причин якої є саме гендерні стереотипи, базується на соціологічних теоріях стратифікації в традиціях, які ведуть свій початок від К. Маркса, М. Вебера та П. Сорокіна. У розвитку ідей Т. Парсонса у Р. Мертона соціальна структура являє собою схему розподілу ролей, статусів та їх послідовності; згідно з концепцією Р.  Дарендорфа, статуси, ранжування та саморанжування визначають соціальну страту. Д. Рейссман використовує стратифікаційний аналіз, звертаючись до понять статусної групи, соціальної дистанції, влади, доступу до цінностей,у такий спосіб,  розвиваючи класичні ідеї П. Сорокіна. Соціологічний контекст дослідження мужності і жіночості та їх співвідношення притаманний роботам К. Маркса та Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля та Т. Парсонса, Ю. Хабермаса та П. Бурд'є, Е. Гіденса та Н. Лукмана, Г. Гарфінкеля та І. Гофмана [див 2; 5].

На початку 90-х років ХХ століття гендерний підхід починає розвиватися і в країнах СНД, зокрема в Росії та на Украаїні: розробляється тематика гендерного аналізу різних аспектів інтелектуальної та соціальної дійсності (В.Успенская, В.Тимохін, А.Тьомкіна, А. Посадська, Н.Римашевська, Г.Сілласте, Є.Здравомислова). У більшості робіт розглядаються окремі аспекти становища жінки у суспільстві, такі як: сучасний стан жіночої зайнятості та інтеграції жінок у систему ринкових відносин (роботи Л. Ржаніценої, Г.Сілласте, Т. Мельник, Є.Бузницька),  тенденції зміни соціального статусу жінки в сучасному суспільстві та її участь у політиці (Г.Сілласте, Є.Здравомислова, Н.Лавріненко, О.Іващенко, В.Зленко, Є.Бузницька), процеси самоідентифікації в гендерному аспекті та питання соціокультурного потенціалу жінок (Є.Авраамова, Н.Захарова, С.Балабанова, Л.Бондаренко, Т.Клименковой, Є.Ярської-Смирнової, С.Павличко, В.Агеєвоїї, Н.Чухим).

Об’ єктом дослідження є особистісний розвиток юнаків і дівчат, а його предмет – психологічні особливості такого розвитку.

Головна мета роботи - дослідження та визначення форм і змісту  взаємостосунків між юнаками і дівчатами. 

Завдання дослідження: 

а) визначити вплив психологічних особливостей на взаємостосунки між юнаками та дівчатами; 

б) з’ясувати умови розвитку готовності представників обох тендерних груп до сімейного життя.

Матеріалом для дослідження: 

1) філософська література з даного питання; 

2) наукові статті про соціологію і психологію гендеру; 

3) науково-популярні статті із відповідних розділів психології, соціології та історії ; 

4) фрагменти  статтей  із мережі Інтернет. 

На основі проведеного дослідження нами зроблено  такі висновки: 

1. Юність – завершальний етап формування особистості. За віковою періодизацією юнацький вік поділяють на  дві частини -  рання юність ( 14,5 -  15 -17років) та старший юнацький вік (18 – 25 років). У будь - якому разі  юність є перехідним періодом від зрілості фізичної до зрілості соціальної. Якщо статеве дозрівання у зв’язку із акселерацією  настає раніше на 2-3 роки, то соціальна зрілість приходить пізніше, оскільки більше часу потрібно для здобуття освіти. Власне юнацтво має вирішальне значення у психосексуальному та статево рольовому розвитку індивіда, у становленні особистості майбутнього сім’янина[2, c.29].

2. Юнаки та дівчата намагаються досягти автономії. При цьому науковці слушно розмежовують різні типи  автономій: а) поведінки (потреба і право самостійно вирішувати питання, які стосуються їх особистого життя),  б) емоційного життя (потреба і право мати власні  симпатії, вподобання та вибирати їх незалежно від батьків),  в) морального  вибору і г) ціннісно – смислового самоздійснення.

3. Юнацький вік має вирішальне значення у гендерному розвитку індивіда. Загалом гендер – це поняття , що увійшло у вжиток із соціології і визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної, обіймає соціально – рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступі до влади тощо. Гендер  –  це також соціальна особливість статі людини, на відміну від її біологічної  статі (sex), або такий соціально -  рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини – чоловіка та жінки – в усіх сферах життєдіяльності [1, с. 44].

4. Формування психологічної готовності до створення сім’ї у  юнацькому віці охоплює   такі види готовності: 

1) психологічну -  складне, психологічне утворення , що характеризується особливостями розвитку самосвідомості та образу Я; 

2) мотиваційно – ціннісну, що передбачає наявність у юнаків та дівчат поміркованого  позитивного  розуміння шлюбу, усвідомлене бажання мати сім’ю, прагнення бути щасливим у подружньому житті; 

3) когнітивну, тобто наявність у юнаків і дівчат знань, які потрібні для сімейного життя, зокрема з педагогіки та психології, з питань моралі фізіології і сексології шлюбу;

4) емоційно - регулятивну, що ґрунтується на здатності до рефлексії та саморегуляції поведінки й емоційних станів, а також усвідомлення юнаками та дівчатами  наявності таких рис як співчуття, співпереживання, підтримка, здатність контролювати гнів, агресію, емпатію [див.2 ].

1. Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб./ О.В.Скрипченко. , Л. В. Волинська, З.  В. Огородійчук. та ін. – К. : Просвіта, 2001. – 416 с.
2. Вілкова О.Ю. Гендерна реальність сучасного суспільства // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К.: Видавничий центр «Київський університет», 2002. - Випуск 13. -  С. 5- 8.
3.  Кон. И. С. Психология ранней юности .  - М. , 1999. – 240 с.
4. Морщакова О. С.  Історико -  соціальні та правові аспекти гендерної рівності : Навч. пос.  - Тернопіль, 2008. – 136 с.
5. Фурман А. В., Надвинична Т. Л.  Основи гендерної рівності: Навч. пос. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – 168 с.