Перегляд вихідного коду сторінки Загальне поняття про дидактику як педагогічну теорію навчання

Дидактика (від грецьк. "didaktikos" — повчаючий і "didasko" — вивчає) є частиною педагогіки, що розробляє проблеми навчання та освіти. Основні категорії дидактики: навчання, освіта, викладання, учіння, знання, вміння, навички, а також мета, зміст, організація, види, форми, методи, цінності, результати (продукти) навчання. 
До основних дидактичних категорій також можна зарахувати поняття "дидактична система" і "технологія навчання".

Отже, дидактика — наука про навчання, його цілі, зміст, методи, технології, засоби, організацію та зворотний зв'язок на основі досягнутих результатів.
Вона сформувалася у самостійну галузь, відокремлюючись  від  філософських  знань,на початку XVII ст. завдяки англійському філософу Франсісу Бекону.

У вжиток термін “дидактика” ввів німецький педагог Вольфганг Ратке. Він
під  цим  терміном  розумів  дисципліну,  що  досліджує  теоретичні   засади
навчання.

Засновником дидактики вважають Яна Амоса  Коменського.  Коменській  був
новатором в області дидактики. Він  висунув  багато  глибоких,  прогресивних
дидактичних ідей, принципів і правил  організації  учбової  роботи  (учбовий
рік, канікули, розподіл учбового року на учбові четверті, одночасний  прийом
учнів восени, класно-урочна система, облік знань учнів, тривалість  учбового
дня і інше).

У класичній педагогіці дидактика представлена у  вигляді  піраміди.  Другою
основою є початкова школа, а вища школа є її вершиною.  Тому  ми  і  повинні
докласти всіх зусиль для розвитку навчання  в  вищій  школі,  так  як  це  є кінцевим процесом формування не тільки спеціаліста, але й і просто людини.

1.  Вітвицька  С.С.  Основи  педагогіки  вищої  школи.  –  К.:  Центр
навчальної літератури, 2003.

2. Хуторский А.В. Современная дидактика. – СПб.: Питер, 2001.

3. Ягупов В.В. Педагогіка, навчальний посібник. – К.: Либідь, 2002.